Пропонують роботу: що відбувається з ринком праці в АПК

Для України, яка стала на шлях ринкової економіки, сільське господарство має особливо велике значення тому, що воно є однією з найбільших галузей народного господарства. Понад 80% фонду споживання формується саме за рахунок продукції сільського господарства. У минулому році частка сільського господарства в структурі ВВП вперше у вітчизняній історії досягла 10%. Таким чином, агросектор став ключовою статтею бюджету  України.

Однак навіть одна з небагатьох галузей в Україні, яка генерує прибутки, де працює найбільша кількість компаній світового рівня, завжди відчуває брак кадрів. Саме це одна із найголовніших проблем АПК в останні роки. У тваринницьких і рослинницьких господарствах вакантні місця агрономів, механізаторів, ветлікарів і зоотехніків. Також менеджерів з продажу, якщо це стосується компаній, які займаються реалізацією супутньої продукції для сільгоспсектору. Не вистачає й грамотних управлінських кадрів.

Кадровий потенціал для АПК у нас є – в аграрних вишах старанно навчається справді талановита молодь. Проблема не в аграрній освіті, якщо взяти до уваги кількість аграрних ВНЗ та студентів, які в них навчаються. В Україні працює 23 вищих навчальних заклади 3-4 рівнів акредитації, з яких 6 мають статус національних та 118 навчальних закладів 1-2 рівнів акредитації. Міністерство аграрної політики зазначає, що загальна кількість студентів перевищує перевищує 190 тис. осіб. Проте всього лише 20% від усієї кількості студентів, які навчаються в українських аграрних ВНЗ після закінчення навчання працюють за фахом. Постає питання: куди ж діваються талановиті випускники аграрних вузів?

Відповідь проста: молодь просто не бачить сенсу повертатися в села. Не секрет, що навіть серед першокурсників чимало тих, хто вже тепер знає, що після закінчення не поїде працювати "в глибинку". Головний аргумент - соціальна необлаштованість, з якою стикається майже кожен молодий спеціаліст, який наважився їхати "піднімати" село. Адже різниця у рівні життя між містом та селом разюча - нерозвинена інфраструктура, недостатній рівень соціального і медичного обслуговування, демографічна ситуація, жалюгідний стан деяких сільськогосподарських підприємств. І це лише деякі чинники, які впливають на рішення студентів.

В аграрному секторі існує досить велика розбіжність на рівні пропозиції і попиту з оплати праці. Якщо розглянути таку ключову посаду як генеральний директор агрохолдингу, коливання рівня зарплати фахівців може бути від $5 до 20 тисяч + авто + бонус в залежності від попереднього досвіду, функціональних обов'язків і управлінських навичок. У даній ситуації кожен показник має значення: відповідна освіта, безпосередньо досвід роботи, обсяг сільгоспугідь і, звичайно ж, результати діяльності.  Дуже важливими в сільськогосподарському виробництві є посади головного ветеринара та головного технолога. Тут визначальними чинниками рівня зарплати є: досвід фахівця, масштабність проектів, об'єм землі або техніки, з яким працював фахівець, наявність управлінських навичок, результативність на попередньому місці роботи. Як правило, досвідчені, кваліфіковані фахівці роботу самостійно не шукають, а компанії ними дорожать, вибудовуючи привабливі мотиваційні системи. Якщо говорити про заступника директора з тваринництва середнього господарства обсягом 3-10 тис. га землі, рівень зарплати може дуже відрізнятися залежно від рівня відповідальності посадової особи, територіального розташування, кількості голів ВРХ та свиней, загального стану господарства.

Але якщо йдеться не про керівництво, а про лінійних фахівців, яких не вистачає найбільше, то зарплати не є високими. Рівень середньої зарплати вакансій в галузі сільського господарства по Україні минулого року коливався від 5 000 грн до 7 000 грн, повідомляє сайт ua.trud.com.

Середня заробітна плата у найбільш затребуваної професії в Україні в галузі сільського господарства - агронома-консультанта, 8 666 грн. Ветеринару готові були платити від 3200 грн у березні до 7 000 грн у травні та серпні. Зоотехніки отримували протягом 2016 року в середньому заробітну плату від 5 000 грн до 10 000 грн.

Рівень оплати для робочих спеціальностей часто прив'язують до продуктивності. За цим принципом працюють багато компаній, закладаючи в мотиваційні програми із прив'язкою до продуктивності та кількісних показників.

Що роблять?

Деякі компанії, для прикладу "Ерідон", займається вихованням кваліфікованих спеціалістів в середині компанії, інвестуючи багато ресурсів. Вони започаткували програму "Стажери", метою яких є пошук та відбір перспективних студентів агарних вузів із залученням на роботу в "Ерідон".

Багато роботодавців хочуть отримувати готового фахівця, якого не потрібно перевчати. Але якщо брати до уваги студентів, яким треба отримати досвід роботи на підприємстві, ніхто не скаже як краще: брати готових чи вирощувати своїх. Компанія "Лімагрейн-Україна" вирішила не обирати і розвиватися в обох напрямках. У них в команді на сьогоднішній день працює сім кандидатів наук поруч із студентами, які нещодавно закінчили ВНЗ. Адже компанія започаткувала програму співпраці з вузами в різних регіонах України. Вони інвестують в розвиток, навчання кадрів, різноманітні тренінги, семінари та практики з обміну досвідом.

Практику роботи з молоддю ще в 2011 році започаткувала компанія "Кернел". З того часу у них діє унікальна програма "Кернел-Шанс". За умовами програми проводиться відбір випускників. Їм пропонується навчання, в рамках якого учасники впродовж 4-9 місяців проходять  стажування на сучасних підприємствах компанії "Кернел". Під керівництвом своїх наставників вони готують дипломні роботи та після завершення навчання захищають їх. У разі успішного захисту студенти стають повноправними працівниками “Кернел”. З минулого року, окрім випускників, нашими партнерами стали Сумський національний аграрний університет, Кам'янець-Подільський університет, Вінницьким аграрним університетом. Зараз у них працює 110 учасників з цієї програми, проте вони не збираються зупинятися.

Молодь – це той потенціал, який має забезпечити майбутнє України, але для того, щоб це відбулося, роботодавці та система освіти мають набагато краще розуміти один одного. Між ними має відбуватися реальна співпраця із залученням досвіду та потенціалу роботодавця на ранній стадії, що має допомогти студенту раніше визначитися зі своєю майбутньою професією. А навчальному закладу - зрозуміти потребу роботодавця у специфічних знаннях та навичках майбутніх випускників. До того ж, важлива підтримка держави.