2-3 серпня ц.р.  у Киргизстані (Іссик-Куль) відбулися Регіональна зустріч сільськогосподарської  групи та зустріч членських організацій IUF.  Це представники  Грузії, Киргизії, Казахстану,  Росії та України, від IUF: координатор IUF BEЦА по сільському господарству Світлана Боінчан, Глобальний координатор IUF по сільському господарству Сью Лонглі, координатор програми IUF «Трудові права у Центральній Азії» Мархабат  Халмурзаєва.  Профспілку працівників агропромислового комплексу України представляла заступник Голови Профспілки Світлана Самосуд.

В ході зустрічі обговорювалися питання  продовольчої безпеки та права на продовольство, трудові права сільськогосподарських працівників  регіону, викорінення найганебнішого явища – дитячої та примусової  праці, які, на жаль, ще мають  місце  в  країнах регіону.

Учасники обговорили також Цілі стійкого розвитку, затверджені 30-ю регіональною конференцією FAO,  та підтримані урядами всіх держав. Особливе  значення для профспілок має  ціль №8 «Сприяння поступальному, всеохоплюючому та сталому економічному зростанню, повній і продуктивній зайнятості та гідній праці для всіх».

Універсальне право всіх людей на якісне, доступне і безпечне продовольство та обов’язок  урядів забезпечити захист та реалізацію цього права закріплені в міжнародному законодавстві про права людини.  Спеціальний доповідач Організації Об’єднаних Націй  дав таке пояснення праву на продовольство: «Щоб забезпечити себе продовольством, людині потрібні земля, насіння, вода та інші ресурси, а  щоб їх придбати людині потрібні гроші та доступ до відповідних ринків. Тому забезпечення права на продовольство вимагає від держави створення таких умов, у яких люди можуть повністю використати свій потенціал, щоб виробити або купити продовольство для себе і своєї сім’ї. Щоб придбати продовольство, людина повинна мати достатній  дохід, тому забезпечення права на продовольство вимагає від держави такої політики в області заробітних плат та соціального захисту, яке дозволило б громадянам справді реалізувати своє право на якісне харчування».

В сьогоднішньому світі це право постійно порушується. Майже  1 мільярд   людей  відчувають постійне недоїдання або страждають від голоду і більше половини з них є виробниками продовольства, в тому числі наймані сільськогосподарські працівники.

Численні фактори, що викликали зростання цін на основні продукти харчування, призвели до того, що вони стали недоступними для величезної кількості дрібних виробників. Величезні транснаціональні компанії, які займаються виробництвом і торгівлею продуктами харчування, фактично зайняли місце держави у володінні стратегічними запасами продовольства і це суттєво скоротило можливість держав протидіяти коливанням цін на продукти, стабілізуючи їх за рахунок додаткових поставок. Дерегуляція фінансових ринків відкрила двері для гігантського потоку інвестиційних капіталів, які намагаються отримати прибуток за рахунок зростання цін на продовольство  та інші товари, що ще більше сприяє стрибкам цін та їх зростанню.

Сільське господарство, орієнтоване на високу врожайність та монокультурне землеробство, залежне від постійного здорожчання  видобувного палива та використання хімічних добрив, що в результаті призводить до забруднення  водних джерел, виснаження  ґрунтів  та знищення біорізновидів, робить вагомий  внесок у глобальне потепління за рахунок  вироблення парникових газів. Серед усіх видів економічної діяльності, внесок сільського господарства у процес глобального потепління є максимальним. Інтенсифікація і розповсюдження такої моделі сільськогосподарського виробництва сприяє розповсюдженню  голоду і не дає ніяких  гарантій продовольчої безпеки. І від цього, в першу чергу, страждають самі сільськогосподарські працівники.

Технологічна база для переходу до  стійкої продовольчої системи, заснованої на скороченні шкідливих викидів та захисту екології, існує, вона є абсолютно доступною і не вимагає суттєвих затрат. У сільському господарстві для цього необхідно перейти до  дрібнотоварного виробництва з різноманіттям культур, з поєднанням рослинництва та тваринництва, сівозмін, що дозволить скоротити використання хімікатів та зберегти родючий шар ґрунту, скоротити викиди шкідливих  газів та ін. Переробка також має бути наближена до виробництва, а наймані працівники повинні мати захист своїх прав через профспілку.

Перешкоди для такого розвитку не носять технологічний характер. Їх корінь  знаходиться  у відношенні влади та могутності ТНК, режимі глобальної торгівлі, які дозволяють їм ставати сильнішими і сильнішими за рахунок контролю над ланцюгами поставок, виробництва і збуту продукції, дерегуляції глобальних фінансових ринків, в систематичній руйнації державних програм, у нерівному доступі до  земельних, водних та інших життєво важливих  ресурсів; у політичній системі, яка не дозволяє працівникам об’єднуватися та відстоювати свої права.

Внесок IUF та її членських організацій у боротьбу за право на продовольство, починається з боротьби за права тих, хто працює на полях і заводах – з боротьби за профспілкові права, за створення та зміцнення організацій, за їх здатність відстоювати інтереси своїх членів, а це базові права: прожиткова зарплата, право на колективні переговори, безпечні умови праці та життя – це рух у бік стійкого розвитку сільського господарства. А боротьба працівників харчової та переробної промисловості за збереження зайнятості та покращення умов праці – це найважливіша частина загальної боротьби за соціально і екологічно стійку світову продовольчу систему.

Ми не можемо стояти осторонь цієї боротьби. Лише всі разом ми зможемо створити дієву політику контролю над використанням пестицидів, заборону найбільш токсичних із них та переходу до органічного рослинництва; змусити уряд виконувати міжнародні зобов’язання  по забезпеченню свого населення якісним, доступним та безпечним продовольством, питною водою, шляхом створення органів моніторингу  щодо забезпечення реалізації права на продовольство та внесення його до конституції.

Не менш важливим є визнання того факту, що достойна зайнятість і заробітна плата, що забезпечують життєві стандарти, є ключем  до забезпечення права на продовольство на національному і міжнародному рівнях.

Тому учасники зустрічі були одноголосні у тому, що  для перемоги нам необхідно:

-    домагатися участі профспілок в розробці національної політики з пестицидів та продовольчої безпеки;

-     забезпечити вільний доступ сільськогосподарських працівників до питної води;

- укласти міжнародні угоди з ключовими агропромисловими ТНК, які дозволять вести органайзинг по всьому ланцюжку поставок та розвивати боротьбу за право на продовольство, в тому числі заробітних плат у сільському господарстві  на рівні  життєвих стандартів;

-   вимагати створення стратегічних продовольчих резервів на національному та міжнародному рівнях для захисту інтересів працівників та дрібних фермерів;

-  домагатися введення суттєвих обмежень та регулювання фінансових спекуляцій на ринках продовольства.

І цю програму дій було запропоновано розглянути та затвердити  на наступному Конгресі IUF, який  планується провести у 2017 році.