Інтерв'ю з тимчасовим очільником стратегічно важливого держпідприємства, яке вже понад рік не може отримати офіційного керівництва. 

Сергій Блескун — колишній комерційний директор компаній Nemiroff та керівник алкогольного бізнесу у компанії «Петрус-Алко» — опинився у кріслі голови «Укрспирту» випадково після складання повноважень колишнього, так і не легалізованого в результаті кількох кадрових конкурсів Романа Іванюка. Проте наразі й сам Блескун не має офіційного статусу, адже кадровий конкурс так і не завершений, а наказу на його призначення навіть виконуючим обов'язки так і нема. В ексклюзивному інтерв’ю Agravery.com заступник директора «Укрспирту» Сергій Блескун, який наразі опікується підприємством, розповів про знайомство з держкомпанією, планами на найближчий рік та бачення розвитку вітчизняної спиртової галузі.

— Сергію, розкажіть, як довго ви вагалися, аби прийняти рішення щодо участі в боротьбі за крісло очільника спиртового монополіста?

— Я з «Укрспиртом» познайомився в січні 2015 року. Тоді дві рекрутингові компанії запрошували мене взяти участь у першому кадровому конкурсі. Це було одразу після того, як Роман Іванюк став виконувачем обов’язки директора. В той час я був достатньо завантажений і не збирався змінювати вид діяльності. Ми були знайомі з Іванюком і обговорювали можливість сумісної роботи. Тобто теоретично так могло скластись, що я б став його заступником і вів би ряд комерційних проектів в «Укрспирті». Мене цікавило виробництво горілки на заводах підприємства: це якісний продукт, який має свого споживача.

— Проте в першому конкурсі ви участі не брали.

— Так, на той момент я керував лікеро-горілчаним напрямом компанії «Петрус-Алко». Ми щойно прийняли бюджет на 2015 рік, розвивався експортний напрям. Натомість мені пропонувалась невідомість, державна структура з неоднозначним минулим…

— То чому врешті-решт здалися й залишили «Златогор»?

— З компанії я пішов в кінці серпня 2015 року, аби розвивати власні проекти. Та приблизно в цей же період мені знову поступив дзвінок від рекрутерів, вони рекомендували звернути увагу на «Укрспирт», де цікавилися моєю кандидатурою на роль заступника директора. Ми досить довго спілкувалися з Іванюком, з представниками Мінагрополітики, і в середині листопада 2015 року мене призначили на посаду заступника директора «Укрспирту». Варто зазначити, що мене вводили в курс справ досить детально й обґрунтовано. Думаю, такого тут досі не було. І, врешті-решт, Роман повідомив, що піде у відпустку, з якої він, власне, вже й не вийшов.

— Наскільки мені відомо, одразу після звільнення Романа значно поріділи ряди його заступників…

— Так, це правда. Наразі у мене немає жодного заступника. Фактично ні відпустка, ні лікарняний найближчим часом мені не світять.

Наразі у мене немає жодного заступника. Фактично ні відпустка, ні лікарняний найближчим часом мені не світять. 

— Ви наразі — одноосібний, так би мовити,  керівник, який практично потрапив в «Укрспирт» після тривалих роздумів. Проте вже втретьому конкурсі, який було оголошено після самовідводу Романа Іванюка, фігурує ваше прізвище, й з першого його етапу ви навіть виходите переможцем з поряд вже добре знаними кандидатами Олександром Далибожиком та Григорієм Тріпульським…

— Так, я зрештою прийняв рішення взяти участь у конкурсі.

— Проте наразі ваша формальна перемога разом з трьома іншими кандидатами анульована, і міністр агрополітики вже анонсував четвертий конкурс, який буде проводити Мінекономрозвитку в лютому за новими правилами…

— Це щось неймовірне. За моєю інформацією, конкурс, який проводитиме Мінекономрозвитку, має закінчитися до березня. Проте зараз потрібно повністю прописати нові умови конкурсу, створити новий формальний орган… Я не впевнений, що у вказані терміни з таким завданням можна впоратися.

— Ви подаватиметесь на четвертий конкурс?

— Дякую за запитання. Я дуже багато над цим думаю, адже відчуваю відповідальність за підприємство, хочу бачити його прибутковим і знаю, як цього досягти. Скоріше за все, подаватися буду, хоча й досі зважую, чи варто це робити.

— Чому?

— Я вам поясню. Держава як акціонер дуже слабка. За ті кілька місяців, які я працюю в структурі, я не побачив аналогії із справжнім приватним бізнесом — немає ні стратегії, ні системи контролю, ні системи звітності. Тут все виглядає так: все, що в Інтернеті прочитав, це і є стратегія. Проте це ж суб’єктивне бачення, скажімо, моє. Потрібно, щоб уряд або ж Мінагрополітики, або хтось координував розробку цієї стратегії, погоджував та затверджував її…

Держава як акціонер дуже слабка. За ті кілька місяців, які я працюю у структурі, я не побачив аналогії із справжнім приватним бізнесом — немає ні стратегії, ні системи контролю, ні системи звітності. 

— А ви ініціювали цей процес?

— Звісно. 

— То за чим затримка?

— Не за мною точно. Я б дуже хотів акцентувати увагу на тому, що це зробити необхідно. Ми маємо зрозуміти, як діяти далі, аби  не нашкодити ні державі, ні бізнесу, ні собі.

ЩО ТАКЕ «УКРСПИРТ»  СЬГОДНІ

— Розкажіть, в якому стані ви прийняли підприємство від Іванюка, адже декларувалося ним багато покращень, зрушень… Що йому вдалось зробити, а чого не встиг, що залишено вам? До того ж він презентував дуже амбіційну програму розвитку підприємства, навіть знаючи, що не буде керувати «Укрспиртом»…

— Я не можу назвати ситуацію, в якій підприємство зараз, поганою або дуже доброю. Охарактеризую її словом «непогана». Тому що вона керована, є певні логіка і структура. Єдине, що мене насторожує, — забагато піару щодо прибутковості підприємства.

— Що ви маєте на увазі?

— Очікування по прибутку, які оприлюднив Іванюк на 2015 рік, завищені. Я думаю, що фінансовий результат складе за підсумками року 60—70 мільйонів гривень, ні про які 300 мільйонів не йдеться. Тут справа в тому, що операційний прибуток є, показники хороші. Однак є зобов’язання перед ДФС, наразі маємо чималі вимоги до оплати через програні касації та апеляції по ряду епізодів.

Я думаю, що фінансовий результат складе за підсумками року 60—70 млн, ні про які 300 млн  не йдеться.

— Про яку суму йдеться?

— Потенційні борги підприємства за рішенням судів різних інстанцій — близько 1,4 мільярда гривень.  Половина цієї суми, 706 мільйонів —- це програні касації та апеляції. Решта ще буде розглядатися. Наразі ми маємо зобов’язань на 181 мільйон гривень. Ведуться переговори про реструктуризацію цього боргу.

— За який період?

— Це борги, що виникли в 2012, 2013, 2014 роках. У мене вже було кілька зустрічей в ДФС. Всі ж розуміють, що за цими сумами потрібно працювати — за якимись  отримувати розстрочку, якість відкладати…

— А про списання частини боргу не говорили?

— Це не питання  ДФС, це, швидше, компетенція Мінфіну. І я навіть не уявляю, як в нинішній скрутній ситуації, депутати можуть проголосувати за списання, скажімо, 700 мільйонів боргу. Наразі ми не можемо забезпечити закриття боргів за рахунок прибутків, адже стануть усі виробники горілки, зернотрейдери, які постачають нам зерно. Треба віддати належне ДФС в тому, що вона це розуміє й намагається вирішити проблеми, що виникли, поступово та за узгодженням з нами.

— Чи маєте борги перед трейдерами за зерно, перед постачальниками комунальних послуг?

— Ні. Тут все погашено, ми розрахувались. Наразі виникають певні робочі цифри, які надовго не затримуються. Серед наших витрат найбільша доля йде на закупівлю зерна, на наступній сходинці — газ.

Я навіть не уявляю, як в нинішній скрутній ситуації, депутати можуть проголосувати за списання, скажімо, 700 млн боргу.

— Якщо говорити про виробничі потужності, скільки наразі підприємств працює, яка їх сумарна потужність та на які результати виробничі ви розраховуєте за підсумками 2016 року?

— За підсумками 2015 року ми виробили в цілому по галузі 10,544 млн дал спирту, а в 2014 році було 13,337 млн дал. Тобто скорочення — 21%. «Укрспирт» виробив 9,384 млн дал спирту, а було 11, 875 млн дал, тобто той же 21% в мінус.

— Причина такої динаміки — скорочення ринку чи є ще щось?

— Справді, скорочення ринку. Ця цифра пересікається з показниками горілчаних компаній, які говорять про 22-відсоткове падіння. 

— А чого ж чекати поточного року?

— Краще не буде. Такого підвищення акцизу — на 50%, як цьогоріч, галузь ще не знала. Було різне, проте так ще не підвищували. Наразі акциз в вартості пляшки горілки складає 14 гривень, проте, вже з березня, після вступу нових ставок, ця цифра виросте до 21 гривні. Такого я не пам’ятаю. Ми маємо розуміти, що ці 7 гривень додаткового акцизу з ПДВ, націнкою, здорожчать горілку на 15 гривень.

— Скільки всього клієнтів в «Укрспирту»?

— Ми продаємо близько 600 споживачам. При цьому майже 90% закупівель приходиться на виробників лікеро-горілчаної продукції, а це близько 10 компаній. І тільки 10% — це кондитерські фабрики, лабораторії, навчальні заклади, фармацевтична галузь тощо. 

ПРО ЕКСПОРТНІ ПЕРСПЕКТИВИ

— А як же експорт і плани по його розширенню?

— Це для нас рятівний жилет. Компанія повністю втратила експортні ринки збуту. Я пам’ятаю, що років  вісім тому близько 8 млн дал спирту йшло на експорт. Все залежить від цін та від готовності держави затвердити необхідні рішення. В нас стоїть в плані за перший квартал продати стільки ж, скільки ми продали за весь попередній рік. Минулого року ми продали трохи більше ніж 150 тис. дал спирту на експорт, то наразі хочемо зробити 200 тис. дал за перший квартал.  Це дало б поштовх для розвитку і впевненість у власних силах.

— Якщо говорити про експортні напрямки, на які країни орієнтуєтесь?

— Європа цікавиться великими обсягами, проте наразі ми не вкладаємось в їхню ціну. Вони хочуть по 5 євро. Наразі є кілька компаній в Польщі, дві компанії в Угорщині, ведемо перемовини з Туреччиною. Тільки парфумерний ринок турецький споживає близько 2 млн дал. Також вивчаємо потреби ринків СНД — Казахстан, зокрема, має зацікавленість.

— А Азія?

—Ми вже підписали контракт із В’єтнамом, є покупець, який 100 тис. дал щомісячно готовий купувати, чекаємо на передплату.

Минулого року ми продали трохи більше ніж 150 тис. дал спирту на експорт, то наразі хочемо зробити 200 тис. дал  за перший квартал. 

— Стрибок  курсу долара в лютому минулого року спровокував здорожчання спирту, що сильно обурило виробників.  Наразі ситуація з валютою повторюється. Чи планує підприємство змінювати ціну?

— Поки що таких планів ми не маємо. Ціна складає 240 гривень і ми її не переглядали. У ціні пляшки горілки спирт  складає 4,8 гривні. Якби ми діяли за аналогією підвищення акцизу, то вартість декалітра спирту наразі мала б складати 600 гривень, а не 240. Була б революція, я впевнений.

ПРО ПЛАНИ НА МАЙБУТНЄ

— Повертаючись до перспектив 2016 року…

— Ми беремо курс на оптимізацію — запускати спиртзаводи таким чином, щоб вони працювали. Я маю власний підхід до працюючих заводів. Обираю за двома критеріями: найнижча собівартість та безперебійна робота підприємства. Тому що, якщо завод працює частину часу, це зайві витрати й можливість виробляти лівий спирт. Скажу чесно, я поки що не встиг визначити максимальну потужність кожного підприємства, але маю намір якнайшвидше це зробити. Тоді ми розумітимемо, скільки в місяць має виробити той чи інший завод, відміряти йому сировину й звіряти з результатом, й виключити можливість інерційної роботи «наліво».

— А наразі «лівий» спирт виробляється?

— Якби я знав, що на якомусь із заводів виробляється такий спирт, я б пішов в МВС і просив би притягти директора до кримінальної відповідальності. Наразі має місце контрабанда спирту з Придністров’я, окупованого Сходу. Проте тут потрібен комплексний підхід — співпраця з митними органами, прикордонниками. Я ж не можу стати на кордоні й перевіряти. Мені важливо забезпечити на 100% легальне виробництво спирту.

— Працюючих заводів скільки всього?

— На січень їх 12. Якщо говорити по 2015 року, то 32% потужностей «Укрспирту» були задіяні, в цілому по галузі — 21%. Всього працювало 27 заводів, але не на постійній основі. З них 22 — місця провадження діяльності «Укрспирту».

Якби я знав, що на якомусь із заводів виробляється лівий спирт, я б пішов в МВС і просив би притягти директора до кримінальної відповідальності

— А що скажете про перспективи виробництва біоетанолу? Роман свого часу дуже наголошував на розвитку цього напрямку.

— Мені здається, що перспективи виробництва біоетанолу рушаться з падінням цін на нафту. Ми зараз не відчуваємо впливу здешевшання нафти на власних кишенях. Проте за кілька місяців ми це зрозуміємо. Біоетанол — це той самий спирт, тільки зневоднений. Тобто нам треба виробити спирт, а потім ще прибрати з нього 4% води. Ми можемо це робити, проте треба розуміти, що після додавання в бензин компонент моторного пального ця рідина має бути дешевшою за бензин. Але ж витрати її будуть більші, адже КМП не дає такої кількості енергії, як бензин. То яка вигода людині заправлятися пальним, яке буде  дорожчим, та ще й витрати його будуть більшими?

— Зарубіжні партнери не цікавляться цим напрямом?

— Зацікавленість є, адже вся Європа користується біоетанолом, Бразилія також. Переговори є. Але там інший біоетанол — з дешевшої сировини, з державними дотаціями.

— Одне з ваших підприємств виробляє склоомивачі. Які перспективи в цьому напряму?

— Цей напрям цікавий, рентабельний, проте сезонний. З настанням тепла попит на цю продукцію значно впаде, тому й виробництво буде призупинене до осені. 

 ПРО ПРИВАТИЗАЦІЮ

— З приводу приватизації. Досить давно вже говорять про об’єднання підприємств концерну «Укрспирт» з заводами ДП. Чи відбувається цей процес?

— В 2010 році відповідно до Постанови Кабміну №672 було створене підприємство ДП «Укрспирт». Всього в Україні є 78 спиртових заводів, всі вони мають входити до складу державного підприємства. Згідно з додатками до вказаної постанови, заводи були розділені на дві групи: перша — перелік діючих підприємств, друга — список майнових комплексів, які вже перебували в процесі банкрутства. У першому додатку вказано  46 підприємств, у другому — 32. Що відбувається зараз: з 46 заводів з першого додатку приєднано 37, з другого — лише три.

— А де ж решта?

— Решта — заводи, які фактично не працюють, декілька, щоправда, працює під ліцензією «Укрспирту», і ми отримуємо комісію з них. Ці питання ми, звісно, погоджуємо. Якщо глобально, то приєднання заводів концерну до ДП — справа не лише «Укрспирту». Ми маємо прийняти ці активи і готові це зробити в терміни, які нам запропонує комісія Мінагрополітики. Проте минулого року ця комісія приєднала до «Укрспирту» аж одне підприємство.

— Кому це вигідно?

— Тут все очевидно. Це вигідно тому, хто хоче зберегти діючий стан речей.

— А ви підтримуєте ідею роздержавлення?

— Звісно. Я за те, щоб як можна швидше провести приватизацію. Але поки що я не уявляю, що саме можна приватизувати. Тому що нікому не потрібні підприємства, які будуть баластом, а на них буде кілька структур виробляти спирт. Саме тому й був запропонований кластерний принцип приватизації з ексклюзивним правом виробництва спирту на певних заводах протягом певного періоду. Саме кластерний принцип приватизації я підтримую. Я знаю, що є близько 10 покупців, які б за ці кластери змагалися, торгувалися, що дало б нам змогу продати «Укрспирт» не за стартовою ціною, а дорожче.

Але нещодавно я зустрічався з фахівцями КПМГ і зрозумів, що жодна модель з тих, що використовується для приватизації в світі, не може бути застосована до «Укрспирту» з тієї простої причини, що підприємств, подібних «Укрспирту» немає. Відповідно над моделлю приватизації потрібно працювати. Я вважаю, що це питання повинне оговорюватися з консультантами Великої четвірки, адже це важливе державне завдання.

Я за те, щоб як можна швидше провести приватизацію. Але поки що я не уявляю, що саме можна приватизувати.  

— Зацікавленість від закордонних компаній щодо купівлі частини «Укрспирту» є?

— Наразі домовленостей точних немає. Проте я припускаю, що ми можемо на це розраховувати.

ГОРІЛЧАНЕ ПИТАННЯ

— Єдине питання, що ми не обговорили, — виробництво горілки. Розкажіть, в яких обсягах наразі виробляється власний продукт «Укрспирту» і які плани в цьому напрямі?

— Ми наразі працюємо за замовленнями. Виробляється 11 тис. дал двох торгівельних марок: «Поліська» і «Нова державна». Попит на продукцію в основному є у Волинській та Рівненські областях. Виробляє її луцький завод. На лютий замовлено близько 40 тис. дал, що пояснюється підвищенням акцизу. Проте можливості забезпечити цей попит в нас немає — потрібні додаткові фінансові ресурси на передоплату акцизу. Одне можу сказати точно: горілки в 2016-му ми виробимо більше ніж в 2015-му. В лютому плануємо розлити 15 тисяч дал. Думаю, за рік тисяч 150 дал виробимо.

— В якому ціновому сегменті плануєте працювати?

— Наразі «Поліська» продається за мінімальною роздрібною ціною, а «Нова державна» — на гривню-півтори дорожче. Хочу додати, що в мене є ще одна ідея. В Польщі продається харчовий спирт фасований, просто в супермаркетах. Сподіваюсь, що вдасться запровадити це і в Україні. Впевнений, що такий товар буде користуватись попитом у тих, хто робить домашні настоянки. Адже споживач не переплачуватиме виробникам горілки, а купуватиме готовий і гарантовано якісний продукт напряму від виробника.