Про Профспілку

Профспілка працівників агропромислового комплексу України

Профспілка працівників агропромислового комплексу України була створена 25.05.1990 року на 1 з’їзді. Вона об’єднує майже мільйон членів профспілки - працівників різних підгалузей АПК: сільського господарства, харчової та переробної промисловості, сільських будівельників, меліораторів. Майже 10% від загальної чисельності профспілки складали представники наукових установ та закладів аграрної освіти, студентська та учнівська молодь.

Профспілка пройшла всі етапи свого становлення під керівництвом першого її голови – Кіма Нагорного та Володимира Чепура, який очолював Профспілку з 1993 по 2011 рік. У грудні 2011 року на засіданні Центрального комітету головою Профспілки обрано Сопелкіна Ігоря Сергійовича.

Реформування аграрного сектора економіки держави призвело до суттєвих змін в Профспілці та її організаційних ланках.

За станом на 01.01.2011 року вона об’єднує більше 904 тисяч членів.

З них:

• у сільському господарстві – 340058;
• харчовій та переробній промисловості – 175047;
• у сільському будівництві – 12730;
• меліорації – 27687.

Серед спілчан 171,8 тис. студентів аграрних вузів I-IV рівнів акредитації, 87 тис. – учнівської молоді та 34,3 тис. пенсіонерів.

Реалізацію статутної діяльності Профспілки забезпечують 1048 штатних працівників у різних організаційних ланках.

Організаційна побудова Профспілки:

В структурі Профспілки діють 33 обласних, 462 районних, 16 міських та 8544 первинних профспілкових організацій.

Слід відмітити, що Профспілка працівників агропромислового комплексу постійно знаходиться у складному процесі адаптації форм і методів роботи в умовах кардинальних змін, які відбуваються у всіх сферах функціонування АПК України: економічній, управлінській, виробничій і соціальній.

V з’їзд галузевої Профспілки, який відбувся у травні 2010 року, визначив ряд пріоритетних напрямків діяльності Профспілки.

Перше: - посилення впливу Профспілки на забезпечення органами управління, власниками і керівниками підприємств АПК необхідних умов для стабілізації та збільшення обсягів виробництва у всіх галузях;

Друге: - захист законних соціально-економічних і трудових прав і інтересів членів Профспілки та посилення впливу профспілкових органів на стан техніки безпеки і охорони праці. Захист прав потерпілих від нещасних випадків на виробництві та внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, а також організація оздоровлення дітей, сприяння поліпшенню медичного, культурно-побутового обслуговування працівників АПК, розвитку фізкультури і спорту.

Третє: - організаційне і фінансове забезпечення діяльності Профспілки, робота з кадрами і активом, розвиток міжнародних зв”язків. Їх реалізація, практичне втілення в життя будується на основі розроблених тактичних дій кожної організаційної ланки профспілки, від Центрального комітету – до профкому, визначаючи свої форми і методи діяльності досягнення мети, при обов’язковому контролі за ходом виконання цих тактичних дій, а в разі необхідності їх коректування.

Враховуючи багатогалузевість АПК, вагомі особливості і відмінності в організації і рівні виробництва, стану соціальних питань, фінансово-економічних можливостей, відносин власності і ін. критеріїв в системі укладаються і діють 6 галузевих угод: для підприємств сільського господарства; харчової і переробної промисловості; хлібопродуктів і хлібопекарської промисловості; водного господарства; Національної академії аграрних наук.

Для ведення переговорів, укладання Галузевих угод, контролю за їх виконанням утворені двохсторонні постійно діючі робочі комісії. В їх роботі беруть участь представники відповідних державних органів та практично всіх галузевих об’єднань підприємств, підприємців, фермерських господарств (асоціацій, корпорацій і ін.) і Профспілки АПК.

Це забезпечує встановлення оптимальних, збалансованих галузевих норм і гарантій у сфері трудових відносин, зайнятості, оплати праці і ін., диференційованих в залежності від особливостей і можливостей підприємств галузей. А також поширення дії галузевих угод на переважну більшість підприємств, незалежно від форм власності.

В галузевих угодах встановлено умови формування і підвищення фондів оплати праці, збільшення їх частини у валових витратах (підвищення вартості робочої сили).

Мінімальні гарантовані розміри основної заробітної плати (тарифних ставок (окладів), посадових окладів) практично для всіх категорій працівників, визначені оптимальні міжкваліфікаційні (міжпосадові) співвідношення, гарантії додаткової заробітної плати і інших компенсаційних виплат.

Тобто, створена нормативна база для розробки в колективних договорах збалансованої системи оплати праці, регулювання соціально-трудових відносин на підприємствах усіх організаційно-правових форм, посилення їх впливу на мотивацію праці, збереження і відтворення трудових ресурсів, стабільності і підвищення ефективності виробництва.

Все це в певній мірі сприяє удосконаленню соціального партнерства і колективно-договірного регулювання соціально-економічних відносин на регіональному і виробничому рівнях, захисту трудових прав працівників галузі.

В більшості областей, частині районів укладаються регіональні галузеві угоди, з урахуванням особливостей регіонів.

Удосконалюється практика колдоговірної роботи на виробничому рівні, насамперед, на промислових підприємствах.

Колективними договорами охоплено більше 90% підприємств галузі.