Смак продукції Золотоніського маслоробного знають у сорока країнах
Золотоніський маслоробний комбінат входить до складу холдингу «Молочний альянс» і є одним із його провідних підприємств та випускає продукцію під відомими брендами «Златокрай», «Здорово», «Славія». Спеціалізується на виробництві твердих сирів, масла, сухих молочних сумішей, зокрема знежиреного сухого молока та сухої демінералізованої сироватки.
В холдингу «Молочний альянс» Золотоніський маслоробний комбінат — це основне підприємство-експортер, що має право експортувати всі види своєї продукції. Для цього пройшов безліч перевірок і комісій щодо якості продукції та безпечних умов її виробництва. Щабель за щаблем, послідовно й наполегливо. Ще в березні 2012 року спеціалісти ДП «Черкасистандартметрологія» сертифікували їхню продукцію, а вже з 10 січня 2016 року «Златокрай» має право на експорт своєї продукції до країн Євросоюзу.
Аудит провели швейцарці
Зовсім недавно, у травні 2017, Золотоніський маслокомбінат пройшов міжнародний сертифікаційний аудит за системою безпечного управління харчових продуктів згідно з вимогами FSSC 22000-2015, аудит проводила відома швейцарська фірма SGS за ініціативи ТК «Молочний альянс». Голова правління ПАТ «Золотоніський маслоробний комбінат» Владислав Кулініч окрім офіційних сертифікатів показує ще й лист від швейцарських аудиторів, щойно адресований підприємству, де чорним по білому написано, що «всі вимоги системи безпечності виконуються, вся готова продукція є якісною та безпечною для людини».
За шкалою оцінювання ЗМК отримав найвищий бал — 12! Тобто відмінно! Сертифікат діятиме протягом трьох років, однак щороку аудитори компанії проводитимуть технічний нагляд на підтвердження дотримання вимог системи. Таке визнання — головна новина на підприємстві.
У Нідерландах розпробували золотоніське масло
Відкрили для себе Європу через Голландію, куди в травні поставили 100 тонн масла «Екстра» жирністю 82,5% — світовий стандарт, натуральний продукт. Його там швидко розпробували, бо на червень вже замовили 160 тонн, а на липень — 300. Менеджер навіть пожартував, що за їхнім маслом вишиковується черга. В той день, коли побувала на підприємстві, за кордон якраз відвантажували партію на 40 тонн масла.
— Ще наше масло беруть Марокко, Єгипет, Арабські Емірати. Сухі молочні продукти охоче імпортує Китай. Багато продукції, зокрема сирів, бере Казахстан. А всього торгуємо із сорока країнами світу, — розповів Владислав Віталійович. — Приємно, що з нами хочуть мати справу такі відомі в світі компанії, як «Монделіз», «Данон», «Нестле».
Якість — понад усе
Далося це визнання великою працею й значними зусиллями. Навіть інколи неймовірними. Збудований у 1980 році як підприємство, що спеціалізувалося на виробництві сухого молока та продукції з незбираного молока, він змінив кілька спеціалізацій. Уже у складі холдингу — це підприємство з виготовлення твердих сирів. Великі кошти було вкладено у реконструкцію сучасного сирцеху, спорудження потужного холодильника і складу. Тоді золотоніські сири тисячами тонн купувала Росія. Але почалася торгова війна, а потім і війна справжня — і довелося шукати інші ринки збуту.
— У цих пошуках робили ставку на якість продукції, — доповнює директора завідуюча виробництвом Тетяна Гонза. — Закуповуємо нове обладнання, модернізуємо й автоматизуємо. Цього року закупили триконтурну сітку-мийку, що працює за заданою програмою. Діють нові нанофільтраційні установки й електродіалізні, ці досконалі машини забирають калій і кислинку з сироватки, тому готовий продукт — солодка сироватка Д-40, за якістю придатна для дитячого харчування та для спортсменів, таку за якістю в Україні виготовляє тільки наше підприємство, а в Китаї цю продукцію ще з 2014 року беруть «з руками». Ми закупили муфельну піч, установку Кенделя. Недавно з поїздки до Мілану (Італія) повернувся директор — там впало в око пакувальне обладнання для сирів, яке плануємо теж придбати. Семінари, навчання, екзаменування — це тримає на рівні професіоналізм. Виготовлене виставляємо на виставки — так нещодавно золотоніська продукція «засвітилася» в Дубаї.
— Продукцію тестуємо щодня, це, наприклад, стосується перевірки масової частки білку в сироватці, — додає до сказаного Тетяною Василівною її молодша колега Вікторія Шаповал, начальник виробничої лабораторії.
— Чи ж вистачає для виробництва сировини, адже нині поширена тенденція — зменшення поголів’я корів? — запитую їх.
— Ми в день переробляємо 320 тонн молока, 80 тонн сироватки, до 100 тонн знежиреного молока завозять наші колеги з Баштанського сирзаводу та Яготинського, через день везуть і під згущену сироватку. Ще два заводи збирають молоко. Та основну його кількість постачають тутешні сільгосппідприємства «Плешкані», «Перемога», «Прогрес», ДГ «Золотоніське», Лукашівська «Нива», «Великі Канівці» Чорнобаївського району та інші господарства, яким щиро вдячні за співпрацю. На підприємстві є три лінії приймання молока в окремі танки — знову ж, усе працює на якість продукції, — розповідає директор. — Завод зараз запрацював на повну потужність.
Найцінніше — колектив професіоналів
Тут зізнаються, що саме колектив — найбільше багатство цього підприємства. Сам Владислав Кулініч працює тут уже 34 роки, останні 20 — директором. Сюди він прийшов молодим спеціалістом після столичного інституту харчових технологій — інженер-механік не цурався крутити гайки, тому знає своє підприємство, як кажуть, до гвинтика. Його люди одностайно обрали директором у складні дев’яності, коли підприємство потрапило в цейтнот. Він його підняв із лежачого й вивів у люди.
30 років трудиться на підприємстві й начальник виробництва Тетяна Гонза, яка прийшла сюди рядовою робітницею й виросла до посади головного спеціаліста. Слюсарем-наладчиком починав головний інженер Анатолій Строкань. Відзначають роботу начальника сирцеху Володимира Турського. Шлях від апаратниці до начальника маслоцеху пройшла Віра Ніцак, до начальника приймально-апаратної дільниці — Галина Цимінська. Тут трудяться сім’ями, династіями, як-от Городничих — справу батька Олексія Олексійовича тепер продовжують син Олександр Олексійович і невістка Ірина Михайлівна. На підприємстві троє Берліменків: чоловік Віктор Олексійович, дружина Оксана Павлівна і їхній син Дмитро. Два брати Сторони —електромонтер Сергій Григорович, майстер електроцеху Микола Григорович і його дружина — змінний майстер Ольга Іванівна. Приймальники сировини мама й син Карпенки — Любов Петрівна і Сергій Вікторович.
Директор називає цифри: середній вік працюючих на маслокомбінаті — 35-45 років, тих, хто працює 25 років, — 38 осіб, від 20 до 25 — 14, від 15 до 20 — 15. Навіть на робітничих посадах тут люди з вищою освітою, чого вимагає рівень модернізованого підприємства. Однак кваліфікованих кадрів не вистачає. Тому підтримують зв’язки й зі Звенигородською школою сироварів (звідти прийшло чимало молоді, яка професійно виросла на комбінаті), і зі Смілянським коледжем харчових технологій, звідки приходять на практику студенти.
Зовсім свіжу історію розповіла начальник відділу кадрів Галина Прохоренкова. Прийшли четверо практикантів, серед яких сумлінністю вирізнявся Павло Кикоть. Працював у сушці, коли отримав диплом і на півтора року був призваний в армію. Щотижня звідти телефонував, а після демобілізації повернувся на комбінат.
У червні фахівці маслозаводу їхатимуть до Києва в університет на захист студентами-випускниками дипломних проектів — вибиратимуть собі спеціалістів.
Не залишив директор без роботи й своїх земляків-сироварів з Ірклієва, звідки сам родом (на тамтешньому сирзаводі працювали його батько і тесть). Тепер звідти працівників забирає й привозить з роботи спеціально наданий автомобіль.
Трудовий колектив на підприємстві побільшав. Нині це 620 осіб, офіційно оформлених з повним соціальним пакетом. Тут збереглася своя профспілка, що відстоює інтереси працівників.
Дуже цінують на підприємстві патріотично налаштованих інвесторів, українців по духу, а не по паспорту. Холдинг у модернізацію своїх підприємств цьогоріч запланував вкласти 100 мільйонів гривень. Із них 20 мільйонів — для Золотоніського маслокомбінату. А дивіденди цього року будуть виплачені акціонерам.
Не можна переоцінити внесок маслоробного комбінату в розвиток міста Золотоноша як основного бюджетоформуючого підприємства. За 2016 рік на різні благодійні цілі воно спрямувало 350 тисяч гривень. Зокрема, на підтримку воїнам АТО — 130 тисяч, на освіту — 80 тисяч, для спорту — 20 тисяч, хворим — понад 70 тисяч. І вже за п’ять місяців цього року — 166 тисяч.
Ще на маслокомбінаті реконструювали свої очисні споруди і ввели в дію їх другу чергу без шуму й помпезності, хоча ця подія дуже важлива й для міста, і для навколишніх сіл. Тож турботу про свій округ, місцевих жителів депутат обласної ради, заслужений працівник промисловості України, директор підприємства Владислав Кулініч підтверджує конкретними справами.
Валентина АНДРІЙЧЕНКО
