Директор "Штрубе Україна": Ринки для українського цукру я бачу в Середній Азії та на Закавказзі
Ріст світових цін на цукор відкриває перспективи для українського експорту. Чи зможуть вітчизняні цукровики скористатися цим і де вже зараз варто починати шукати альтернативу закритому російському ринку — про це під час дня поля німецького виробника насіння Strube Agravery.com поспілкувався з генеральним директором «Штрубе Україна» Лутцем Геррманном та директором найбільшого на Черкащині виробника цукрового буряку СТОВ «Агрофірма Корсунь» Михайлом Савченком.
Минулого року посіви цукрового буряку в Україні встановили черговий антирекорд — всього 239 тисяч гектарів. Культура настільки стала нецікавою українським аграріям?
Лутц Геррманн: Не відкрию секрет: все залежить від обсягів збуту цукру і ціни на нього. Якщо будуть попит і нормальна ціна, господарствам буде вигідно займатися буряком. Але не все так трагічно. Так, Україна відійшла від того, що цукровий буряк вирощували на понад мільйоні гектарів. Зараз площа посівів знизилися до менше 300 тисяч. Але при цьому Україна навчилася вирощувати цукровий буряк. Залишилися найкращі, які вміють працювати з культурою. Крім того, сьогодні вирощування буряку на 80—90% — це замкнений цикл. Тобто цукрові заводи забезпечують себе сировиною. Це позитивно позначається на рентабельності. Щодо обсягів проблема України — ціну на цукор і, відповідно, — на цукровий буряк формує внутрішній ринок. Буде експорт — буде ціна. Але це більше питання до політиків. І не тільки в тому, щоб допомагати відкривати нові ринки, а й в тому, щоб дати сільгоспвиробникам заробляти. Це і податкова система, і пільгові банківські кредити. Бо сільське господарство не вибачає помилок. Якщо не посіяти вчасно, не дати достатню кількість добрив, не буде результату.
Михайло Савченко, директор СТОВ «Агрофірма Корсунь»
Михайло Савченко: В цьому році відвели під цукровий буряк 7200 гектарів. Здаємо на «Панду». Рентабельність вирощування буряку по нашому господарств нижча, ніж інших культур. Але ми не плануємо відмовлятися. Працюємо над збільшенням врожайності, підвищенням якості сировини. Наступного року «Панда» запустить другий цукровий завод, збільшимо посіви до 10—11 тисяч гектарів. Якщо ситуація з ціною буде влаштовувати, можливо, повторимо наш рекордний показник — 17 тисяч гектарів.
Які ринки можуть стати альтернативними російському вже зараз?
Л. Г.: Щодо експорту в ЄС, та квота, яка є, це, вважай, нічого. Україна, працюючи над Угодою про асоціацію з ЄС, мала б поторгуватися за більші квоти. Звісно, перспективи в Євросоюзі є, але в першу чергу ринки для українського цукру я бачу в Середній Азії та на Закавказзі, які були, але які втратили. Ціни на цукор у світі ростуть, але за ринки доведеться повоювати. Все залежатиме від того, скільки Україна зможе виробляти цукру і з якою собівартістю. Передумови непогані.
Чи зросте собівартість в цьому році?
М. С.: Звісно, тому що росте собівартість вирощування цукрового буряку. Техніку, насіння, засоби захисту рослин, пальне — все імпортуємо. Навіть мінеральні добрива відсотків на 60 купуємо за долари. Долар і євро ростуть — росте собівартість. Крім того, потрібно переглядати заробітні плати — за рік ми вдвічі підняли. Орендна плата за землю теж не стоїть на місці. В нас сьогодні від 150 до 200 євро за гектар виходить.
Яким чином можна зменшити затрати, не втративши на врожайності?
М. С.: Тільки за рахунок інвестицій у технології. Можна, звісно, зекономити на насінні, обробітку, але й на високий врожай розраховувати не варто. Ми, приміром, відмовилися від генериків. З одного боку вони дешевші, але з іншого — ефективність таких препаратів не завжди висока, потрібні додаткові обробітки. В цьому році ми обробляли посіви три рази. А не чотири-шість, як у попередні роки. Також перешли на імпортну широкозахватну техніку. Змінили технологію удобрення. Не розкидаємо добрива, як раніше, а вносимо локально. Економимо і за рахунок використання органіки. Всі відходи тваринництва переробляємо на компост. Запровадили сучасну технологію, яка дає 30 тисяч тонн компосту в рік. Закриваємо ними 3 тисячі гектарів. Це величезна економія — 3—4 тисячі гривень на гектарі.
Л. Г.: В собівартості цукру відіграє й рівень енергоспоживання заводів. Зараз він знижується. Є досвід виробництва біогазу, щоб дає додаткові прибутки.
Як оцінюєте перспективи цьогорічного врожаю?
Л. Г.: Весна була «буряковою». Пройшли дощі, було не дуже спекотно. Посіви, які я бачив, — у хорошому стані, рослини розвиваються нормально. Далі все залежатиме від того, які будуть опади. По одному хорошому дощу в липні та серпні — і результати отримаємо хороші.
Лутц Геррманн, генеральний директор «Штрубе Україна»
