Знайти відповіді на болючі питання, що все гостріше постають у зв’язку із трансформацією земельних відносин і намірами відмінити мораторій на продаж землі намагались учасники міжнародної конференції «Земельна реформа. Забезпечення сталого використання земельних ресурсів та розвиток сільських територій. Дотримання фундаментальних трудових і соціальних прав селян і найманих працівників»

Ініціатором проведення такого масштабного заходу вчергове виступила Профспілка працівників АПК, а головним співорганізатором став Національний університет біоресурсів і природокористування.

Спікер конференції Голова Профспілки працівників АПК Ігор Сопелкін вмотивував учасників до жвавої, подекуди гострої, але толерантної дискусії.

Лейтмотивом всіх виступів було ключове питання – хто виграє і хто мав би виграти від запровадження земельної реформи? Теперішні законодавчі ініціативи націлені на захист інтересів землевласників чи держава стоїть на боці землеробів.

«Важливішого питання, аніж земельна реформа, сьогодні немає! Бо кожний сільський мешканець стурбований – що буде з ним і його домівкою вже завтра? Поспішати в цьому питанні не варто. Аграрний сектор – становий хребет держави, саме він забезпечує більше 40% валютних надходжень. Разом з тим, на селі спостерігаються негативні соціальні тенденції: знелюднення, зменшення кількості робочих місць, ліквідація шкіл і лікарень тощо»- таку позицію висловив ректор університету Станіслав Ніколаєнко.

З’явився навіть термін – «сільські території», з болем підкреслив Станіслав Ніколаєнко. А які можуть бути «сільські території», коли колиска держави – саме село, і нею воно має залишатися.

У світі багато країн, де земля не є товаром. Але це не стримує їхнього розвитку, як це намагаються показати прихильники швидкої земельної реформи, зазначив ректор. І нагадав, що багато законопроектів, які стосуються земельних відносин, розроблялися за участі науковців НУБіП, бо в університеті активно функціонує потужний факультет землевпорядкування. Принагідно Станіслав Ніколаєнко представив учасникам конференції можливості нашого вишу, його виробничі і ділові зв’язки в Україні і світі.

«Ми виступаємо за те, щоб землею володіли люди, які на ній працюють» - така думка голови Аграрного союзу України Геннадія Новікова. Потрібно забезпечити запобіжники, які гарантуватимуть сталі земельні відносини. Позиція «швидких реформаторів» з земельного питання, які твердять, що після приватизації в Україні потечуть молочні ріки, – далека від істини.

Нещодавно в країні створено Всеукраїнський аграрний форум, який вже на сьогодні об’єднав 72% виробників аграрної продукції і який захищатиме їхні інтереси. Потрібно створити фінансовий інструмент для бажаючих придбати землю, без якого земельна реформа неможлива. На жаль, в Україні його створювати не поспішають.

Емоційним і з яскравими прикладами був виступ віце-президент Українсько-Французької торгово-промислової палати при посольстві Французької Республіки Жан-Жак Ерве.

Своїми думками поділились керівник управління АПК Київської облдержадміністрації Сергій Шупик, декан факультету землевпорядкування Тарас Євсюков, професор кафедри земельного кадастру Йосип Дорош та інші.

Альтернативну позицію висловив завідувач кафедри землевпорядного проектування Андрій Мартин, який бачить земельну реформу по-своєму і без перспектив розвитку фермерського руху України. Віце-президента Асоціації фермерів і землевласників України Іван Заєць жорстко парирував - . «Все з точністю до навпаки: якщо мінімальний розмір земельної ділянки – у 200 га – вважається ефективним для беззбиткового ведення господарювання, то лише кооперативний спосіб ведення сільського господарства збереже село – хоча б такому стані, як зараз. А закон «Про фермерське господарство» дасть йому (селу) можливість розвиватися».

Яскраво відреагував і  фермер з Київщини Володимир Бойко – « Я  той фермер, у якого «немає перспектив.  Але я допомагаю сільській раді – і дороги взимку чистити, і облаштовувати територію, і опікуюся іншими проблемами місцевої громади, і забезпечую 25 робочих місць. На відміну від агрохолдингу, який обробляє вдесятеро більші площі у сусідньому селі, при цьому всього… 4 (!) працівниками».

У підсумку учасники конференції вирішили акцентувати увагу Парламенту і Уряду на пріоритетності при здійсненні земельної реформи захисту інтересів тих, хто землю обробляє, ефективних механізмів життєзабезпечення українських селян, а не піклуватись лише про земельних рантьє.

Загальною була позиція, що для вишів, які мають науково-дослідні господарства, – зберегти державну форму власності земель.

Учасники конференції дякували Профспілку працівників АПК за цілеспрямоване підняття важливих суспільних і соціально-економічних питань і виявили готовність до продовження активної співпраці.