30 червня ц.р. у Мінсоцполітики України відбулася робоча нарада на тему: «На шляху до ЄС: Рівні права й можливості українських громадян у доступі до праці й послуг».
У нараді взяли участь Ірина Суслова – Народний депутат України, Голова підкомітету Верховної Ради України з питань гендерної рівності і недискримінації, Наталя Федорович – заступник Міністра соціальної політики України, Зоряна Міщук – голова Української сторони Платформи громадянського суспільства Україна – ЄС, Трістан Масат – директор програми Центру солідності в Україні, представники громадських організацій, Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України та інші. Федерацію профспілок України представляла Голова Жіночого комітету ФПУ Тетяна Ясько, Профспілку працівників АПК - Світана Самосуд, заступник Голови.
Слід відзначити конструктивну позицію усіх сторін у питаннях визначення основних дискримінаційних ознак у сфері зайнятості й праці в Україні, територіальних диспропорцій у доступі до праці і послуг.
Профспілкова сторона виклала свою позицію щодо економічних прав та можливостей жінок і чоловіків у сфері праці в контексті європейської стратегії України про їх галузеві та регіональні аспекти.
Світлана Самосуд розповіла про проблеми сільських жінок, адже кожна третя жінка в Україні живе в сільській місцевості, а це майже 8 мільйонів, і це найбільш виважена і терпляча частина громадянського суспільства.
Профспілка працівників АПК вже 10 років займається питаннями гендерної рівності, бо майже половина членів Профспілки – це жінки.
У сільськогосподарському виробництві найнижчий рівень оплати праці, сезонність виробництва і найвищий рівень безробіття. Через неможливість працевлаштування, жінки вимушені погоджуватись на будь-яку роботу у важких немеханізованих умовах з найнижчою оплатою праці і, часто, неформальною зайнятістю.
Сільські жінки обмежені в доступі до більшості ресурсів, зокрема, інформаційних, фінансових, комунікаційних, освітніх. Вкрай низьким і ганебним залишається рівень медичного і побутового обслуговування.
Близько 40 % сімей в сільській місцевості живуть за межею бідності, переважно у злиднях перебувають непрацюючі жінки та особи похилого віку.
70% основних видів сільськогосподарської продукції виробляють члени особистих селянських господарств, які забезпечують себе роботою самостійно. Проте, через низький рівень доходів, вони не в силі сплатити непомірний єдиний соціальний внесок, тому їх праця не зараховується до стажу роботи, який дає право на пенсію. Розмір пенсій працівників сільського господарства значно нижчий від такого показника в інших галузях економіки.
Середній розмір пенсії в Україні на кінець 2016 року склав 1824 грн. Близько 2,5 млн. пенсіонерів отримували пенсію значно нижчу цього показника. Серед них - більшість селян.
Проблеми пенсійного забезпечення сільських працівників набули гендерного аспекту. Пенсія сільських жінок, враховуючи нижчий рівень оплати праці і період догляду за дітьми, складає лише 65-70% від розміру таких виплат для чоловіків.
Жінка тягне на собі побутові негаразди, відсутність водогону, пічне опалення, утримання особистого господарства, а ще у 21 столітті бігає по полях - городах з серпом у руках, щоб прогодувати домашню живність. Все це непосильним ярмом лягає на їхні плечі, заробити ніде, та й поскаржитися нікому. І тому, якщо і зважується на протест – то тікає з рідного краю в світ за очі, у найми, там хоч платять. Бо бідність - принизлива і дітям треба допомогти стати на ноги. На селі залишилося не більше 11 відсотків молоді.
Крім того, в рази зростають випадки насильства над жінками. Щорічно в Україні реєструється понад 100 тисяч звернень жінок, які зазнали насильства в сім’ях. Проте, за оцінками експертів, реальна цифра більша, як мінімум у 4 рази. Щорічно від домашнього насильства гине близько тисячі жінок. Майже така ж кількість заяв щорічно реєструється щодо їх зґвалтування, однак ще більша кількість зґвалтувань залишається в тіні, жінки їх замовчують, оскільки не вірять у захист правової системи.
Майже третина дітей в Україні виховується самотніми матерями.
Проблема гендерної рівності не є суто жіночою. Потребують активної підтримки і захисту своїх прав також і чоловіки.
Сьогодні середня тривалість життя чоловіків на 10-12 років менша від тривалості життя жінок, в 4 рази більша смертність чоловіків працездатного віку. Чоловіки психологічно важче переносять економічні негаразди. Вони частіше від жінок вдаються до фізичного насильства, здійснюють кримінальні злочини, вживають спиртні напої та наркотики.
Невже наша влада цього не знає чи не бачить?
Судячи із ратифікованих Україною Конвенцій МОП та прийняттям відповідних законодавчих актів, держава про нас піклується. Наше законодавство у сфері гендерної рівності відповідає усім міжнародним критеріям, але де його втілення в реальному житті?
Такий стан справ не дозволяє нам сидіти склавши руки. Профспілка не перестає не лише інформувати суспільство, своїх членів про кричущу ситуацію на селі.
Дякуючи нашим міжнародним партнерам із Американського центру солідарності, Фонду ім. Фрідріха Еберта та Міжнародному союзу IUF нам вдалося провести ряд заходів з протидії гендерному насиллю. Через Національного координатора МОП в Україні звернутися до Аміністративної ради МОП щодо підтримки пропозицій Групи трудящих МОП по визначенню стандарту з гендерного насилля та внесення цього питання на розгляд до порядку денного МОП. Було виготовлено спеціальну листівку під назвою: Жити без страху – вдома, на роботі, на вулиці, в суспільстві, в країні» та розповсюджено її серед членів профспілки.
Окрему увагу було приділено питанням стану імплементації Національного плану дій з виконання резолюції РБ ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2020 р., ратифікації Україною Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція) і ми підтримуємо її найшвидшу ратифікацію.
У минулому році, напередодні Міжнародного дня сільських жінок, а це за визначенням ООН- 15 жовтня , Жіночий комітет профспілки звертався до Президента України і до жінок-депутатів Верховної ради із закликом – ”відновити конституційні права сільських жінок на отримання реальної зайнятості, достойної оплати і охорони праці, справедливого пенсійного забезпечення, охорони материнства і дитинства, можливості на достойне життя без страху, насилля і вимушеної міграції з рідної землі ”, але не отримали нічого, крім чергових відписок.
Тому від імені Жіночого комітету Профспілки працівників АПК України ми закликали присутніх представників вищих органів виконавчої влади нашої держави, міжнародних партнерів, усі інші громадські організації, об’єднати зусилля і ресурси в першу чергу:
· для встановлення гендерної рівності на селі необхідно якнайшвидше створити реальні програми: медичного, побутового і транспортного обслуговування, доступу жінок до інформаційних ресурсів;
· з метою соціального захисту селян, які вносять вагомий внесок у створення продовольчої безпеки держави та для додаткового наповнення бюджету Пенсійного фонду, внести зміни до Закону “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, якими передбачити для членів особистих селянських господарств щомісячний єдиний соціальний внесок до Пенсійного фонду у розмірі не більше 5% від мінімальної заробітної плати;
· з метою припинення міграційних процесів, забезпечення вільного доступу жителів сільської місцевості до природних та інших ресурсів, зосередити діяльність органів законодавчої та виконавчої влади на імплементації Цілей сталого розвитку 2016-2030, в першу чергу реалізацію цілей №5 та №8, щодо гендерної рівності, сприяння сталому економічному зростанню, повній продуктивній зайнятості та гідній праці.
