Ноу-агро: як підлаштувати освіту під потреби бізнесу

Спочатку цю проблему взявся самотужки вирішувати уряд. Наприклад, збільшив державне замовлення для «аграрних вишів». Але, за даними Міністерства освіти, у вподобаннях студентів аграрний профіль навіть не потрапив у топ-10. Серед такого переліку перше місце зайняла "філологія" з 85,5 тисячами заяв, дев’яте – економіка, із 40,4 тисячами поданих заяв, інженерія – останнє місце і 33 тисячі заяв.Однією з основних проблем аграрії вважають нестачу кваліфікованих кадрів для АПК. Аграрії б хотіли, аби їхні працівники не лише годились для роботи на застарілій техніці, але й могли б працювати на новітній сільгосптехніці та з новітніми агротехнологіями.

Аграрії вирішили допомогти урядові, тому вирішили зайнятись «аграрною» профорієнтацією молоді. 6 жовтня в Умані відкрився перший Український аграрний ліцей з ініціативи Всеукраїнської аграрної ради. Очільник асоціації Андрій Дикун говорить, що заклад створювали, «аби вирішити проблему з нестачею кадрів для аграрного сектору». Директор ліцею Олена Ярошинська говорить, що головне завдання – сформувати інтерес підлітків до «аграрних» професій. Наприклад, учнів вчитимуть як писати і виконувати бізнес-плани аграрного  профілю. Також учнів вчитимуть новітнім технологіям у землеробстві та тваринництві. Зрештою, учням навіть дадуть постажуватись у аграрних компаніях, що входять до складу ВАР. Дикун говорить, що ВАР планує створити копії такого ліцею по всій Україні. Інші агрокомпанії також вирішили взяти на себе завдання «аграрної» профіорієнтації молоді. Наприклад, як стало відомо, виробник меду Beehive та виробник молока Milkiland також вирішили створити «спільну платформу для підготовки спеціалістів для агросектору». Деталі проекту поки що не уточнюються.

Разом і освіту легше фінансувати

Виконавчий директор центру «Європейська Україна» Алекса Чопівська каже, що для ефективнішого старту подібних проектів варто спочатку створити щось на кшалт благодійного фонду для фінансування «аграрної» освіти. Створювати такі фонди можуть аграрії та держава спільно, або ж аграрії та громадські установи, або навіть релігійні установи. В якості прикладу Чопівська наводить приклад фонду Українського католицького університету, який фінансують греко-католицька церква та меценати.

Щоб керувати подібним фондом, потрібно створити наглядову раду. До складу такої ради мають входити представники агрокомпаній, а також представники установ-партнерів. Таку раду потрібно створити у першу чергу для того, щоб врегулювати порядок роботи фонду та чіткіше визначити мету роботи фонду. Наприклад, в якому з регіонів України є потреба у «аграрній» профорієнтації або освіти молоді.  За даними МОН, цьогоріч близько 10 тисяч абітурієнтів ступили до вишів за так званим «галузевим коефіціентом», тобто студент цілеспрямовано йшов на конкретну технічну спеціальність. Спеціальність «агрономія та харчові технології» стала третьою за кількістю студентів,  прийнятих за «галузевим коефіціентом».

Також, як продовжує Чопівська, наглядова рада для фонду потрібна, аби чітко визначити - його пожертвувачі хочуть створити новий аграрний ліцей, чи ж профінансувати освіту «аграрного» профілю на базі вже існуючого в певному регіоні. Також – визначити певні стандарти освіти, можливо аж до конкретних вимог до навчальної програми, за якої мають навчати кадри для агросектору.

Звісно, що наглядові ради мають займатись і фінансовими питаннями. Наприклад, як залучити гроші для роботи фонду. На думку Чопівської, це можуть бути як і гроші агробізнесменів, так і гроші держави. При цьому, як радить експерт, чиновникам можна запропонувати інший спосіб відшукати гроші, аніж розпис державного бюджету. «Гроші на кращу якість аграрної освіти держава може взяти з прибутків, які дає прозоріша оренда державних земель. Або ж прибутки від продажу державної ріллі, звісно, якщо ринок в Україні буде запущено», - коментує Чопівська.

Народний депутат, член аграрного комітету ВР Микола Кучер підтримує подібну ідею. Але вважає, що подібні фонди могли б займатись і потребами «аграрної» вищої освіти. У першу чергу, фінансувати як і розробки нових технологій у аграрних вишах, так і преміювати молодих дослідників за вдалі агровинаходи. Голова Українського клубу аграрного бізнесу Алєкс Ліссітса каже, що студенти аграрних вишів доволі часто створюють нові технології для агросектору та намагаються продати свої розробки українським агрохолдингам. І у більшості випадків українські аграрії мають бажання, але не мають коштів, щоб купляти такі розробки. На відміну від іноземних інвестиційних фондів, які радо купують українські новації у сфері агротехнологій, щоб потім перепродати західним агрокомпаніям.

Слова Ліссітси підтверджує соціологічне опитування групи «Рейтинг», опубліковане 10 жовтня. З нього випливає, що майже 90% науковців підтримують ідею створення в Україні центру, який би спеціалізувався на популяризації українських наукових досліджень, надавав технічну та фінансову допомогу ученим і стартаперам. При цьому  2% українських науковців вважають, що їхня праця достатньо забезпечена грошима. Частково забезпеченою грошима свою роботу вважають 55% опитаних. Тому 54% опитаних науковців мусять поєднувати наукові розробки з іншим родом інтелектуальної діяльності. 28% учасників опитування уже подумують поміняти роботу науковця на більш оплачуванішу професію. З них 87% не задовільняє рівень оплати праці, 57% - рівень фінансування їхніх розробок.

Голова венчурного фонду Nextury Ventures Ілля Лаурс вважає хорошою пропозицію стимулювати через приватні фонди розробки нових агротехнологій. Але наголошує, права на розробки потрібно віддавати винахідникам, а не вишам. «Якщо всі дивіденти від винаходу отримуватиме навчальний заклад, навряд чи його співробітники захочуть щось взагалі розробляти нове для агросектору», - вважає Лаурс.

Різносторонні особистості розвиватимуть агросектор

Цілком можливо, що аграрії хочуть зосередитись на підготовці кадрів дл АПК ще з шкільної лави, кажуть експерти. Але у цьому випадку завдання буде складніше, бо треба підтримати не готову розробку, а особистісний розвиток майбутнього фахівця агросектору.

Засновник Міжнародної корпорації «Гранд» Володимир Співаковський каже, що у першу чергу учнів аграрних ліцеїв зокрема треба вчити взаємодіяти один з одним, вчити сприймати чужі ідеї та генерувати свої. Звісно, що при цьому не варто забувати про розвиток лідерських якостей. У цьому випадку це означає вміти озвучити план та мету дії, і спрямувати у тому напрямку енергію членів команди. Звісно, як каже Співаковський, дітей зі шкільної лави варто вчити основам підприємництва. Але, на думку експерта, у першу чергу треба вчити тому, що підприємець завжди стикатиметься з труднощами. «Не буває у світі такого, щоб бізнесмен не мав проблем через нестачу грошей та дії державних інспекторів, а його працівники – ідеальні, і ніколи не роблять помилок», - наголошує Співаковський.

Експерт окремо наголошує, що розвиток підприємництва та економіки неможливий без цілісно розвинених особистостей. Тому вкрай важливо вчити не лише економічним теоріям, але й мистецтву, щоб учень аграрного ліцею міг цілісно сприймати світ. А завдяки цьому – краще мислити, і ефективніше працювати як фахівець.

Звісно, що при цьому не треба забувати про технічну сторону освіти, каже віце-президент з міжнародних зв’язків університету «Техніон» (Ізраїль) Боаз Голані. Але головне при цьому - розвивати культуру мислення. «Новації генерують не рішення уряду, а ми самі. А для цього треба вчити думати поза рамками звичного», - каже Голані. «Одного дня Ізраїль вирішив стати високотехнологічною державою. Але це не означало, що ми заглибились у вивчення фізики. Скоріше навпаки – ми більше часу приділяли транзисторам та іншим новітнім на той час технологіям», - додає експерт.

Перший проректор Almaty Management University (Казахстан) Альмагуль Каганатова додає, що учнів мало навчити створювати нові технології. Їх також треба вчити тому, що на реалізацію їхніх задумок не завжди вдасться знайти потрібне фінансування. А навіть якщо і вдасться залучити інвестиції, то не завжди проект може вийти вдалим. «Майбутніх підприємців потрібно завжди «підніматись» після кожного провалу», - додає Каганатова. Експерт застерігає не копіювати сліпо іноземний досвід для навчання аграріїв ще зі шкільної лави. «Ми вивчили досвід не одного десятку бізнес-шкіл у світі, і можемо напевно сказати, що для кожної країни доводиться формувати свій спосіб підготовки фахівців», - коментує Каганатова.

Окрема проблема – як ще зі шкільної лави вмотивувати молодь розвиватись як фахівець саме в рамках агросектору, говорить Кучер. За його словами, зараз в український АПК приходить достатньо молодих та кваліфікованих спеціалістів. «Але буквально через декілька років молодь кидає агросектор, бо їм стає нецікаво, і це проблема», - коментує він.

Головним критерієм ефективності роботи подібних «аграрних ліцеїв» мають бути економічні показники, каже Ілля Лаурс. Тобто, наскільки престижну роботу отримав випускник закладу після закінчення навчання. Або ж наскільки багато навчальний заклад є престижним,  щоб залучити грошей на навчання слухачів. Експерт запевняє, що освітня західних країн є якісною якраз тому, там у першу чергу опираються на економічний результат, а потім вже – на кількість публікацій у наукових виданнях.

Ніколи не пізно вчитись 

Володимир Співаковський окремо наголошує, що вчитись треба і власникам компаній, зокрема аграрним. Надто тим, які інвестують у підготовку кадрів ще зі шкільної лави. Тому, за словами експерта, аграріям варто інвестувати у створення власної бізнес-школи. Наприклад, за зразком французької ІТ-школи «42», каже Канагатова. За її словами, навчання у такій школі відбувається за способом «навчання в групах». Тобто уже сформовані ІТ-фахівці обмінюються між собою досвідом, і так навчають один одного. При цьому школа не має чіткого навчального стандарту, але славиться за високу якість навчання своїх слухачів.

Але, за словами Співаковського, можна чітко виділити, чому мають в рамках подібної бізнес-школи навчатись українські підприємці, зокрема аграрії. Наприклад, вмінню спілкуватись один з одним. На думку експерта, невміння спілкуватись – це загальна проблема нашої країни. Яка у деяких випадках «вилазить боком» при залученні інвестицій в Україну. Слова Співаковського підтверджує Філіп Грушко, партнер інвестиційної компанії SD  Capital. За словами Грушка, невміння переконувати - одна з головних причин, чому українським аграріям не вдається залучити іноземні інвестиції. Експерт пояснює: будь-який інвестиційний проект – завжди ризик для власника грошей. Якому простіше відправити до банкірів прохача якщо той видасться непереконливим. Також, як каже Співаковський, українських власників агробізнесу також треба вчити працювати за умов нестачі грошей, неефективних дій держави та поганої кваліфікації працівників. «У нас не завжди розуміють, що долання труднощів – і є основа бізнесу, основа підприємництва», - наголошує експерт.

Канагатова запевняє, що 30-40 річні люди є якраз найкращими слухачами та учнями будь-якої бізнес-школи. Оскільки у людей такого віку збереглось вміння працювати та взаємодіяти між собою в групах. Окрім того, такі люди, як правило, ще здатні сприймати нові знання. Тому, як каже, експерт, не має бути ніяких проблем, щоб організувати свій «аграрний ліцей» і для самих агропідприємців.