Трудова реформа «по-українськи»

Який вектор обирає держава?

 Коментар Голови Федерації профспілок України, голови Спільного представницького органу репрезентативних об’єднань профспілок на національному рівні (СПО профспілок) Григорія Осового.

 - Переговори, консультації, спільне опрацювання з соціальними партнерами законодавчих пропозицій щодо змін до законодавства, яким регулюються трудові відносини в Україні, триває вже не перший рік. Проте, юридично-правового оформлення ця робота так і не набула. Хоча редакцій проекту Трудового кодексу було декілька і у тому числі, прийнятих у першому читанні у Верховній Раді.

Лібералізація трудового законодавства зустрічала опір профспілок і самих працівників. Однак, цю ідею не полишають і представники нинішньої влади. Зокрема, Уряд у його попередньому складі намагався кардинально перекроїти трудове законодавство у напрямку, щоб бізнесу було легко приймати на роботу працівників і легко звільняти.

Не вийшло! Проти повстали українські профспілки, їх рішуче підтримали міжнародні профцентри, які організували солідарні акції. Розголос дійшов до ООН,  Міжнародної організації праці та керівних органів ЄС, які вказали українській владі на непорушність прав людини і трудових прав працівників, гарантованих міжнародними актами, до яких приєдналася держава Україна.

А також закликали владу до соціального діалогу і консультацій з профспілками, які є законним інститутом представництва інтересів працівників.

Проте, процес оновлення законодавства триває. Урядовці і народні депутати дроблять законопроект №2708 та інші на частини, подають їх до ВР як внесення змін до чинного КзПП та інших актів. В цьому немає нічого поганого, адже, і самі профспілки визнають, що сьогодні є «прогалини» у законодавстві щодо регулювання трудових відносин.

На даний час до СПО профспілок поступило п’ять законопроектів, якими пропонується внести  зміни до КзПП та інших правових актів. Частину з них підтримано: ратифікацію Конвенції МОП № 189 про працю домашніх працівників, Конвенції МОП № 171 про нічну працю, а також споріднені їм законопроекти (з деякими застереженнями).

 Однак профспілки піддали гострій критиці законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо регулювання нестандартних форм зайнятості» (розробник – Мінекономіки), яким пропонується застосувати трудові договори з нефіксованим робочим часом.

Не менш ліберальним є законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції трудових відносин», що звужує існуючі права працівників на профспілковий захист у разі розірвання з ними трудового договору з ініціативи роботодавця.

Подібні пасажі містить проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення процедури вирішення індивідуальних трудових спорів». Ним скасовуються всі чинні норми КзПП по таким спорам на безоплатній основі, натомість, запропонована платна процедура медіації, а також скасовується безстроковість звернення працівника на судовий захист його заробітної плати (ст. 223 КЗпП) та встановлюється термін на таке звернення до одного року. Якщо не встиг, вважай - все пропало.

Між тим, заборгованість із зарплати в країні постійно зростає. Вона становить вже понад 3,5 млрд грн  і ущемляє права більш як 110 тис працівників.

Зазначені та інші законопроекти наразі проходять експертизу в СПО профспілок та ініціюється  їх доопрацювання у порядку, визначеному Генеральною угодою на 2019-2021 рр. До цього процесу готові долучатися  і міжнародні експерти.

Насамкінець зазначу, що за нинішніх обставин, коли люди й так сильно потерпають внаслідок поширення коронавірусноі інфекції, безробіття і  безгрошів’я, владі треба дуже відповідально підходити до ініціювання масштабних змін, зокрема, у трудовому законодавстві, щоб не створити хаосу та масових заворушень.

 Детальніше:

https://fpsu.org.ua/256-holovna-novyna/19362-analitika-trudova-reforma-po-ukrajinski-yakij-vektor-obirae-derzhava.html