Упродовж багатьох років суспільство непокоїть хаотична перебудова сільськогосподарського сек­тору народного господарства України і, що не менш важливо, доля працівників агропромислово­го комплексу, яких спіткали масове безробіття й непередбачуваність майбутнього. Але голова Профспілки працівників агропромислового комп­лексу України Ігор Сопелкін запевнив: «Насправді не все так погано, як здається. Зміни на краще відбуваються, а наші спілчани активно цьому сприяють».

– Ігоре Сергійови­чу, знаю, що ЦК вашої проф­спілки вбачає в газеті «Профспілкові ві­сті» солідну й популярну серед спілчан трибуну для висловлення думок щодо актуальних напря­мів профспілкової робо­ти, аналізу ситуації, обмі­ну досвідом...

– Так, і ми, безумовно, заці­кавлені в співпраці з «Проф­спілковими вістями», бо нам є що сказати, є що анон­сувати. За останні півроку новою командою ЦК було реалізовано чимало влас­них проектів з оздоровлен­ня дітей, захисту прав спіл­чан, навчання профлідерів, для молоді проведено всеукраїнський форум, зовсім недавно – Всеукраїнське медіа-кафе. Тож маємо на­мір регулярно й докладно висвітлювати в «ПВ» вико­нувану роботу. Тим більше, що наші первинні організа­ції зауважують, що їм бра­кує інформації, адже, на жаль, не всюди є Інтернет.

– Що передусім хотіли б сказати спілчанам?

– Багатьом відомо, як бо­лісно позначилися на ве­денні сільського господар­ства переорганізація, нові форми управління. Це справді складно, і переду­сім для простих сільчан. Але ж це – наші люди! Тож ми, Профспілка АПК, не лякаємо їх, не нарікаємо, а навпаки – робимо все для того, аби ситуація в сіль­ському господарстві була всім зрозумілою. Ми не ка­жемо, що, мовляв, усе пога­но, а пояснюємо, за яких умов може бути добре, і що профспілка робить для того, аби це «добре» наста­ло швидше. На власному прикладі – наших первин­них, районних, обласних організацій, Центрального комітету – демонструємо, що профспілка живе й діє, має багато перспективних програм, планів, уважна до кожного сільгосппра­цівника. Ми прагнемо, аби про це знав кожен!

– Гадаю, в цю картину впи­сується й належний соці­альний діалог із керівни­цтвом Міністерства агро­політики й продовольства?

– Так, повне взаєморозумін­ня. Як і з Асоціацією голів сільських та селищних рад. Свого часу я очолював профком апарату міністерства. Тож маю досвід роботи як із міністерством, так і в проф­спілці. Нині найголовніше те, що розроблено, обговоре­но з громадськими організа­ціями й затверджено дер­жавну Програму подальшо­го розвитку сільського гос­подарства України. Й ті за­ходи, до яких нині вдається міністерство, мають усіх пе­реконати, що ми – на пра­вильному шляху. Програму необхідно реалізовувати, адже впродовж багатьох ро­ків тривало лише руйнуван­ня цього сектору, на жаль, закономірне. Я дуже й дуже сподіваюся, що міністрові Миколі Володимировичу Присяжнюку вдасться пере­ломити нинішню ситуацію й повернути працю на землі тим, хто тут живе й любить та вміє працювати. Програ­ма орієнтована передусім на фермерські господарства й одноосібників, тобто про­стих людей села, а не на хол­динги, які не потребують державної уваги й підтрим­ки. Наші селяни – мудрі люди, їм лише потрібна сво­єчасна й розумна допомога.

– На яких засадах сьогодні працює Профспілка працівників АПК України? Чи не стикаєтеся з певним кон­серватизмом мислення?

– Ні. Наші люди точно й пра­вильно відчувають і сприй­мають сьогодення, нове мислення, сучасні техноло­гії й підходи в роботі. Ми одержуємо сигнали від пер­винок: потрібні нові знання, систематичне навчання! Оскільки вони в цьому заці­кавлені, починаючи з ни­нішнього року, ми ще ак­тивніше взялися до навчан­ня профактиву. Вдоскона­люємо й власне організацій­ну роботу: листування елек­тронною поштою, робочі пе­реговори он-лайн та ін.

– Чи підтримує профспіл­ковий рух молоде поко­ління?

– У Профспілці працівників АПК 35% членів – це мо­лодь. На щастя, молоді люди, передусім студенти наших навчальних закла­дів, демонструють щиру за­цікавленість у громадській роботі. І це добре, бо молодь мислить по-сучасному, лег­ко засвоює інформаційні й спеціальні прогресивні тех­нології. Тому дуже хочу по­єднати їхню активність, су­часні знання з досвідом ве­теранів – для поліпшення профспілкової роботи. Зага­лом робота з молоддю – це один з найпріоритетніших напрямів нашої роботи: пе­реконаний, що майбутнє профспілки саме за молоди­ми! Цьогоріч ми розробили – а Президія ЦК Профспілки затвердила – Концепцію роз­витку молодіжної політики до 2015 року. Документ ре­гламентує цілі та завдання, які висуваємо перед собою. Крім того, сконцентрували увагу на створенні в проф­спілці молодіжної ради.

– Як ви впливаєте на вирі­шення питання працевла­штування молодих ка­дрів? І як у нових сіль­госпструктурах ставлять­ся до членів профспілки?

– За бажанням молодого ак­тиву готуємо для випускни­ків спеціальний психологіч­ний тренінг за темами: «Як поводитися на співбесіді з роботодавцем», «Самопре­зентація; складання резю­ме». Всім відомо, що багато залежить саме від першої розмови при прийомі на ро­боту. Хочемо, аби юнаки й дівчата не губилися, могли аргументовано та перекон­ливо подати всі необхідні дані про себе. Візьмімо Сум­ський Національний аграр­ний університет або, скажі­мо, беззаперечного лідера – Національний університет біоресурсів і природокорис­тування України, інші наші заклади. Всюди – найвищий рівень підготовки сучасних фахівців! Молодь демонструє добре володіння фахом, знання іноземних мов. Але, на жаль, чимало власників нових компаній воліють за­прошувати менеджерів, ке­рівників середньої ланки з-за кордону. Через це на­шим випускникам буває важко влаштуватися на ро­боту. Але з іншого боку, мо­лодь непросто залучити до роботи на селі, бо там втра­чено інфраструктуру. Тут має бути зважена державна політика.

Горе-господарі великих хол­дингів завдають нам багато й інших прикрощів, тради­ційно «пресують» профспіл­ку. Маємо приклади, коли людей погрозами примушу­ють виходити з профоргані­зації, коли одним почерком написано десятки заяв про вихід (утім, найчастіше текст просто набирається на комп’ютері, а потім роздру­ковується потрібна кіль­кість копій). Ми були готові на повен голос заявити про цю проблему, скликати прес-конференцію, тран­слювати її по телебаченню. Але... постраждалі, на жаль, побоюються втратити робо­ту. Розуміючи це та дбаючи про своїх спілчан, ми зму­шені вирішувати ці складні питання іншими методами. І водночас готуємося до масштабної кампанії на ТБ, присвяченій обговоренню питань масового порушен­ня прав працівників на під­приємствах.

Причина «господарського свавілля» відома: власники підприємств убачають у профспілках опозицію, пе­решкоду своїм негідним діям, зокрема використан­ню нетрадиційних форм за­йнятості, невиправданим звільненням. До речі, проаналізувавши цю ситуацію, я дійшов висновку, що так безсоромно чинять здебіль­шого молоді власники, ке­рівники не мудрі й не дале­коглядні. Лише розумні гос­подарі знають, що з проф­спілкою можна вирішувати будь-які питання, що вона – помічник. А голову профко­му цілком можна розгляда­ти як заступника директора з соціальних питань.

Розмовляла Тетяна МОРГУН, «ПВ»