Гендерна політика

ЖІНОЧИЙ КОМІТЕТ ПРОФСПІЛКИ  ПРАЦІВНИКІВ АПК УКРАЇНИ

Створено у 2007 році, очолює БУРЛАКА Надія Маркіянівна – голова Івано-Франківської обласної організації профспілки харчової промисловості;

  Зміст роботи Жіночого комітету:

За дорученням ЦК, його Президії та власною ініціативою проводить роботу за такими напрямами:

- ініціює громадський контроль за дотриманням законодавства з питань гендерної та сімейної політики;
- розробляє заходи щодо залучення жінок до членства в Профспілці та профспілковій діяльності, поліпшення умов праці, соціального захисту працюючих жінок;
- сприяє соціальному захисту жінок, реалізації їх права на працю, отримання освіти та підвищення кваліфікації, охорону здоров’я та материнства, духовний, культурний, фізичний і творчий розвиток;
- здійснює пропагандистську діяльність, спрямовану на формування здорового способу життя, запобігання тютюнопалінню, зловживання алкоголем, вживанню наркотиків;
- бере участь у формуванні громадської думки стосовно рівності статей як важливого чинника стабільності у суспільстві і викоріненні архаїчних гендерних стереотипів;
- готує пропозиції, спрямовані на скорочення кількості жінок, зайнятих на важких ручних і некваліфікованих роботах, на виробництвах зі шкідливими умовами праці, а також у нічних змінах;
- вивчає стан медичного обслуговування жінок і чоловіків, розкриває причини захворювання, бере участь у розробці оздоровчих заходів;
- бере участь у підготовці гендерно-виважених пропозицій до Галузевих угод, а також щодо поліпшення умов праці та побуту працюючих жінок;
- вивчає й поширює досвід роботи організаційних ланок Профспілки, організовує навчання та пропагандистську роботу

ПОЛОЖЕННЯ
 Про Жіночий комітет Профспілки Працівників АПК України

Жіночий комітет створений Президією Профспілки згідно п. 6.7.2. Статуту Профспілки працівників АПК України для реалізації статутної діяльності.

Склад Жіночого комітету : затверджується постановою президії на час її повноважень. До складу Жіночого комітету входять представники від членських організацій за їх поданням, незалежно від гендерної ознаки. За потреби, в час повноважень, членська організація може відкликати свого представника із складу комітету і делегувати іншу кандидатуру. 

Голова Жіночого комітету: обирається на засіданні Жіночого комітету та затверджується президією Профспілки на термін повноважень президії.

Компетенція Жіночого комітету Профспілки : боротьба за рівні права, рівні можливості і рівне ставлення до чоловіків і жінок , працюючих в галузях агропромислового комплексу на основі плану дій Профспілки з гендерної рівності та протидії насильству, який формується на період повноважень комітету.

Жіночий комітет намагається досягти цієї мети наступними засобами: 

 Слідкувати за виконанням рішень з’їзду, які стосуються жінок-працівниць , їх участю в профспілковій діяльності , готувати інформації і звіти для президії Профспілки;

 Інформувати президію про важливі питання і динаміку процесів, які стосуються жінок;

 Визначати пріоритети для роботи в інтересах жінок, зайнятих в галузях агропромислового комплексу;

  Проводити інформаційно-просвітницьку, роз’яснювальну роботу та навчальні тренінги з питань гендерної політики, протидії мобінгу в трудових відносинах, домашньому насильству, тощо;

 Вибудовувати і підтримувати зв’язки між Жіночим комітетом Профспілки і жіночими осередками членських організацій Профспілки , галузевими групами і ТНК, щоб

 сфокусувати їх на пріоритетних питаннях жіночого руху Профспілки;

 Збирати і розповсюджувати інформацію про кращі практики роботи в інтересах жінок, в тому числі, в питаннях органайзингу, представництва, колективних

 переговорів, безпеки праці і ведення профспілкових кампаній;

 Працювати для досягнення справедливого представництва різних статей в керівних органах Профспілки, складі делегацій і переговорних комісій з укладання Галузевих угод;

 Кожних п’ять років проводити Жіночу конференцію Профспілки перед черговим з’їздом Профспілки;

 Налагоджувати зв’язки з прогресивними жіночими представництвами в Україні, гендерними уповноваженими в державних галузевих структурах, з міжнародними профспілковими об’єднаннями, іншими організаціями, які борються за досягнення гендерного балансу в суспільстві.

 
Регламент роботи:

 Жіночий комітет проводить свої зустрічі не рідше одного разу в рік або за потреби.

Обов’язки членів комітету:

 Члени Жіночого комітету повинні представляти жінок – членів профспілки регіону, від якого вони обрані, узагальнювати порушення гендерного законодавства у відношенні до жінок ( чоловіків), повідомляти про їх потреби, а також доповідати про роботу і політику Жіночого комітету Профспілки в своїх регіонах.

Жіночі комісії членських організацій, комісії профкомів , інші профспілкові жіночі осередки:

  Формуються на час повноважень цих органів, їх керівники затверджуються на засіданнях відповідних виборних органів і підзвітні їм.

  Керуються в роботі Статутом Профспілки працівників АПК України, рішеннями виборних профспілкових органів, планом дій Профспілки з гендерної рівності та протидії насильству, потребами, зауваженнями та пропозиціями членів профспілки, якими вони обрані, а також даним Положенням.

 Координують роботу і підтримують зворотній зв’язок з Жіночим комітетом Профспілки, налагоджують ділові відносини з іншими жіночими осередками.

РЕЗОЛЮЦІЯ VII З’ЇЗДУ

ПРОФСПІЛКИ ПРАЦІВНИКІВ АПК УКРАЇНИ

« Проблеми жінок, працюючих в агропромисловому секторі України»

        Делегати VII з’їзду Профспілки АПК України відзначають погіршення соціально-економічного становища в країні, скорочення рівня реальних доходів працівників. Особливо це гостро відчувають жінки, які в значно більшій мірі обтяжені турботою про дітей і залежних членів сім'ї, домашньою працею, їх заробітки нижчі (в 2019 році розрив в оплаті праці між жінками та чоловіками складав 22,5%), а концентрація на робочих місцях з нестійкою та некваліфікованою зайнятістю непомірна висока.

        Зростання бідності провокує масову трудову міграцію жінок і загрожує політичній та економічній стабільності країни, провокує застосування примусової праці на підприємствах галузі та зростання рівня насилля в суспільстві, вдома та на робочих місцях. Запропонований проект Трудового кодексу ще більше обмежує права працівників і профспілок, його прийняття призведе до нового витка зростання соціальної напруженості.

         У цих умовах, делегати  VII з’їзду Профспілки працівників АПК України вважають за необхідне:

• висловити протест щодо дискримінації прав жінок у сфері праці та 

нерівності в її оплаті , в тому числі, в запропонованому Урядом проекті Трудового кодексу України ;

• засудити факти скорочення зайнятості та посилення тенденції тривалого

жіночого безробіття;

• наголосити на неприпустимості поширення стереотипів , які призводять до 

нерівномірного розподілу чоловіків та жінок за професійними рівнями та сферами діяльності, класифікації вакансій на «жіночі» та «чоловічі», дискримінації за віком;

• заявити про право жінок на безпечні умови праці, охорону здоров’я і захист 

материнства, життя без насильства, приниження і сексуальних домагань на робочих місцях;

• відзначити  прийняття Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», основним завданням якого є запобігання та протидія домашньому насильству та Конвенції МОП №190 «Викорінення  насильства і домагань у сфері праці» та вимагати її ратифікації Україною.

В умовах поступового просуванням питань гендерної рівності, задекларованої

законами України, делегати VII з’їзду закликають усі організаційні ланки Профспілки в найближчі п’ять років зробити особливий акцент на наступні проблеми як на засіб залучення до членства в Профспілці:

• рішуче боротися за рівний доступ до робочих місць для чоловіків і жінок як засіб досягнення рівності в оплаті праці ; 
• вимагати належної безпеки праці та охорони здоров’я на виробництві ; 
• вести кампанію за повний доступ сільських жінок до освіти, житла, охорони здоров’я, кредитування , інше.;
• попереджати і викорінювати гендерного насильства у всіх формах;
• активно просувати 183 Конвенції МОП «Про захист материнства» в якості мінімального стандарту на колективних переговорах при укладанні Галузевих угод і колективних договорів;
• продовжувати навчання жінок як лідерок, органайзерок, переговорниць, уповноважених з охорони праці і профспілкових викладачок;
• розвивати жіночі сітки в організаційних ланках Профспілки і в ТНК як інструмент посилення переговорних позицій жінок на місцевому,національному і міжнародному рівнях;продовжувати підтримку та  залучення жінок в Профспілку, збільшення їх участі в виборних профспілкових органах і просування  в якості профспілкових лідерів.
• налагодити співпрацю між організаціями Профспілки з Міністерством економіки, Міністерством соціальної політики України та відповідними управліннями, відповідними відділами районних, міських виконкомів, обласних державних адміністрацій з питань праці , гендерної рівності та протидії насильству;
• узагальнювати факти порушення роботодавцями законодавства України щодо гендерної рівності та протидії насильству у відношенні до членів Профспілки ;
• долучитися до анонімного опитування щодо безпеки жінок вдома та на роботі. 

       Ми закликаємо всі державні інституції ,організації роботодавців,  профспілкові  організації галузі , громадські , правозахисні спілки об’єднати зусилля по впровадженню гендерної рівності у всі сфери життя та викоріненню будь-яких проявів насильства та дискримінації! 

Про участь Жіночого комітету Профспілки у виконанні вимог Резолюції

                              Законодавча та нормативно-правова база:

1. Конституція України.

2. Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 8 вересня 2005 року №2866-1У.

3. Указ Президента України «Про вдосконалення роботи центральних та місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 26 липня 2005 р. №1135.

4. Указ Президента України «Про підвищення соціального статусу жінок в Україні» від 25 квітня 2001 р. №283.

5. Постанова Кабінету Міністрів України «Про проведення гендерно-правової експертизи» від 12 квітня 2006 р. №504.

6. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції Державної програми з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на 2006-2010 роки» від 5 липня 2006 р. №384.

7. Наказ Міністерства юстиції «Деякі питання проведення гендерно-правової експертизи» від 12 травня 2006 р. №42/5.

8. Конвенції МОП:

Ґендерна рівність та недискримінація між чоловіками та жінками – основні принципи, які просуваються МОП з часу її заснування у 1919 році і закладені в її Конституції. Дані принципи розроблені в Конвенціях МОП, зокрема в:

• Конвенції рівної винагороди, 1951 (№ 100), яка встановлює принципи «рівної винагороди чоловіків та жінок за рівноцінну працю»;
• Конвенції дискримінації (в зайнятості та на робочому місці), 1958 (№ 111), яка закликає до просування рівних можливостей та ставлення відносно зайнятості і посади, а також обмеження дискримінації, визначеної як «будь-який розподіл, виключення або перевага, зроблені за ознакою раси, кольору, статі, релігії, політичної думки, національності чи соціального походження».

Конвенції № 100 та 111 знаходяться серед найширше ратифікованих Конвенцій МОП. Вони визнані як такі, що належать до так званих основних Конвенцій МОП (інші покривають питання виключення дитячої праці та примусової праці, свободи асоціаціям та визнання права на ведення колективних переговорів).

Декларація МОП основних принципів і прав у сфері зайнятості 1998 року зобов’язує країни – члени МОП поважати та дотримуватись принципів і прав за чотирма категоріями, а саме: усунення дискримінації щодо зайнятості та посади, незалежно від того, чи ратифікована відповідна конвенція. Дане зобов’язання підтримується наступною процедурою, яка включає звітування урядів, роботодавців та працівників про прийняті заходи для досягнення прогресу відносно принципів Декларації. Принципи Декларації, серед інших, були прийняті в Глобальному Договорі ООН, адресованому безпосередньо компаніям.

• Наказ Міністерства соціальної політики від 20.01.2020 №56 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо внесення до колективних договорів та угод положень, спрямованих на забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків у трудових відносинах"

 Що означає ГЕНДЕР?

Гендер – досить складне поняття, оскільки розкриває багатоаспектний зміст явища.
У науковій літературі воно вживається в кількох значеннях:
- гендер як соціально-рольова й культурна інтерпретація рис особливостей та моделей поведінки чоловіка і жінки. На відміну від біологічної;
- гендер як набуття соціальності індивідами, що народилися в біологічних категоріях жіночої або чоловічої статей;
- гендер як політика рівних прав і можливостей чоловіків та жінок, а також діяльність зі створення механізмів щодо її реалізації.

Гендер відрізняється від поняття «sex», яке перекладається як «стать», тобто здатність
або нездатність виношувати й народжувати дітей.
Тобто,
Гендер – це соціальна стать, на відміну від біологічної.
Означає сукупність поведінкових норм та позицій, які асоціюються з особами
жіночої або чоловічої статі в певному суспільстві.
Є одним із базових вимірів суспільства, поруч із класовою належністю
(соціальним статусом), віком та іншими характеристиками, що організують
соціальну систему.

З огляду на особу, гендер – це соціальний статус, який визначає індивідуальні можливості в освіті, професійній діяльності, доступі до влади, сексуальності, сімейній ролі та репродуктивній поведінці.
Гендерний підхід базується на ідеї про те, що важливі не біологічні або фізичні відмінності між чоловіками і жінками. А те культурне і соціальне значення, яке надає суспільство цим відмінностям.
Основою гендерної рівності є не просто різниця в статусах, ролях і інших аспектах життя чоловіків і жінок, але Аналіз влади і домінування, що утверджуються в суспільстві через гендерні ролі і відносини.

Яку шкоду приносять гендерні стереотипи?

Коли ми приписуємо чоловікам і жінкам узагальнені признаки, то такі стереотипи ущемляють поняття окремої особистості. Через них ми попадаємо в пастку хибних висновків, вважаючи статеві розбіжності більш суттєвими і вагомими, ніж індивідуальні, персональні. Такі суспільні міфи свідомості приносять реальну шкоду, не даючи людям можливості реалізувати свій багатий потенціал. Вони ущемляють права людини і ведуть до гендерної дискримінації – порушення прав людини за статевою ознакою.

 Що означає гендерна дискримінація на ринку праці?

Це нерівне (залежне від статі) ставлення до окремих працівників, які мають однакові кваліфікацію та показники продуктивності, уособлене в наданні їм нерівної оплати за рівну працю, відмові у наймі на роботу чи наданні гірших робочих місць, відмові у просуванні на посадах, відмові у підвищенні кваліфікації тощо.

П Л А Н     Д І Й

ПРОФСПІЛКИ ПРАЦІВНИКІВ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

З ВІДНОВЛЕННЯ ЖІНОЧОГО РУХУ, УТВЕРДЖЕННЯ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ  ТА ПРОТИДІЇ НАСИЛЬСТВУ НА 2023-2026 РОКИ 

ПРОФСПІЛКА ПРАЦІВНИКІВ АПК УКРАЇНИ АКТИВНО

ВІДРОДЖУЄ ЖІНОЧИЙ ПРОФСПІЛКОВИЙ РУХ !

       Шановні колеги! Наша Профспілка майже порівну представлена жінками і чоловіками. В основному, це сільські жінки, на плечах яких значно більше  обов’язків і тяжкої праці, ніж у пересічних містянок. Повномасштабна війна, розв’язана росією, до звичних випробувань додала хвилювання за життя і здоров’я дітей і родин, працю в умовах постійних бомбардувань і обстрілів, психологічні навантаження  і багато іншого негативу. Здавалося б, ми нас певний час зупинилися, а оговтавшись від страшного слова «війна», додали до жіночого профспілкового руху волонтерську підтримку захисників України, спілчан, які опинилися без житла, роботи, жодних засобів для існування.  

        Починаючи з 2007 року, із створенням Жіночого комітету, ми постійно опікуємося  проблемами жінок, дотриманням гендерної рівності на робочих місцях, намагаємося закріпити трудові права, здобуті жінками на ринку праці протягом 70 років, який на той час був сформований чоловіками і для чоловіків. 

       Однак, незважаючи на всі численні зарубіжні і вітчизняні досягнення у сфері гендерної рівності, жінки все ще стикаються з дискримінацією та не мають рівного ставлення до себе. Вони все ще розглядаються як другорядні, одноразові працівники (непропорційно багато жінок працюють неповний робочий день) і як "невидимі" працівники (жінки переважають у неформальній зайнятості та мають вищий рівень безробіття або неповної зайнятості, ніж чоловіки). Це працівники з найнижчою оплатою праці , оскільки більшість робіт, які виконуються ними, недооцінюються, і це призводить до гендерної професійної сегрегації. Така ситуація частково пояснює існуючий гендерний розрив в оплаті праці. Сьогодні жінки в усьому світі заробляють в середньому на 20% менше, ніж чоловіки. У деяких країнах, як і в Україні, жінки змушені працювати після 60 років, щоб вижити. У країнах з високим рівнем доходу жінки також отримують в середньому на 25% менші пенсії, ніж чоловіки, а 60% працюючих жінок у всьому світі не мають жодного правового захисту або взагалі не мають соціального забезпечення.

        Хоча чоловіки все ще вважаються годувальниками, жінки продовжують витрачати набагато більше годин на неоплачувану роботу через нерівний розподіл сімейних обов'язків, незважаючи на те, що вони самі є годувальницями. Самозайнятість зростає, і жінки-працівниці часто займаються двома або трьома професіями, щоб заробити на життя. Крім того, відсутність доступу до доступних та якісних послуг з догляду за дітьми значно зменшує можливості працевлаштування жінок та їхні доходи. Це ускладнює поєднання роботи та сімейного життя і призводить до ще більшого стресу. Значна частка неоплачуваної сімейної роботи та дитячої праці, особливо дівчат, виконується як домашня робота. 

      Ми виділяєм для подолання п'ять основних порушень гендерної рівності щодо жінок:

- часто стають жертвами домашнього насилля;

- отримують меншу зарплату за рівноцінну роботу;

- мають меншість у владі;

- обмежені у кар'єрному рості;

- є заручницями стереотипів.

           Незважаючи на конвенції МОП, національне законодавство та колективні договори, питання, пов'язані з материнством, є основним фактором дискримінації на робочому місці. Часто біологічні особливості жінок не беруться до уваги в повній мірі. Наприклад, менструація або менопауза все ще можуть використовуватися як привід для дискримінації працівниць. Той факт, що жінки здобувають додаткову освіту чи професійну підготовку, мало впливає на кількість працюючих жінок або на скорочення гендерного розриву в оплаті праці. 

        Дослідження МОП показують, що чим більш фемінізоване робоче місце, тим нижча середня заробітна плата. Оскільки жінки-працівниці більше зайняті домашньою працею, їхня заробітна плата зменшується на кожному рівні ланцюга постачання.

        На останньому  з’їзді Профспілки  у 2020 році була прийнята Резолюція з гендерної рівності, як чіткий план дій у захисті прав жінок на робочих місцях, забезпеченні їхніх соціально-економічних прав  та захисті не лише на роботі, а й вдома і в суспільстві. Делегати VII з’їзду закликали усі організаційні ланки Профспілки в  найближчі п’ять років зробити особливий акцент на наступні проблеми як на засіб залучення до членства в Профспілці, а саме :

• рішуче боротися за рівний доступ до робочих місць для чоловіків і жінок як засіб досягнення рівності в оплаті праці ; 
• вимагати належної безпеки праці та охорони здоров’я на виробництві ;
• вести кампанію за повний доступ сільських жінок до освіти, житла, охорони  здоров’я, кредитування, інше;

      Профспілка реалізує гендерну політику через інформаційну роботу, внесення конкретних взаємних зобов’язань сторін до укладених 8-ми Галузевих угод з Мінагрополітики України і галузевими управліннями, зобов’язання колективних договорів, звернення до органів державної влади і самоуправління, під час проведення Жіночих форумів, зборів сільських жінок, зустрічей членів Жіночого комітету, систематичного навчання профспілкового активу низових ланок  Профспілки, випуск тематичних бюлетенів, флаєрів , інформаційної та агітаційно-просвітницької літератури.

          В ході міжнародних зустрічей у 2022 році, ми підписали Договір з Данською 

     Профспілкою  3-F про спільний проєкт підтримки профспілкових лідерів і їх 

     офісів, постраждалих від війни. Завдяки цьому виплачена матеріальна допомога    

     профспілковим активістам, головам профкомів, районних та обласних комітетів,  

    постраждалі офіси  забезпечені ноутбуками і оргтехнікою, всі членські організації 

    отримали зарядні станції, інше.

           У 2023 році Жіночий комітет направив пропозиції 3-F про пілотний гендерний    

    проєкт, який був завершений у грудні минулого року. Навчальними тренінгами 

    було охоплено більше ніж 150 членів профспілки, понад половину з них жінки-голови профспілкових комітетів різних галузей агропромислового комплексу.

           В ході пілотного проєкту спільно з членськими організаціями:

• оновлено склад Жіночого Комітету;
• сформована група профспілкових активісток для подальшої роботи в ролі викладачів навчальних тренінгів:
• сформовані нові жіночі осередки та визначені базові профспілкові організації для обміну досвідом роботи, затверджені положення про їх роботу;
• схвалено план дій Профспілки з питань відновлення жіночого руху, утвердження гендерної рівності та протидії насильству на 2023-2026 роки;
• затверджений логотип Жіночого комітету;
• вперше в профспілковому русі України прийнята Декларація Профспілки з гендерної рівності.

           В ході цього масштабного пілотного проєкту слухачі мали змогу пройти психологічні тренінги, знайти відповіді на складні питання подолання стресу, досягнення гармонії та рівноваги в різних життєвих обставинах, визначили фактори, які  впливають на відновлення особистості і зміцнення ментального здоров’я.

          Саме завдяки системній роботі Жіночого комітету, за підтримки виборних профспілкових органів всіх рівнів, з кожним роком в нашій дружній профспілковій родині поступово змінюються акценти – від сприйняття жінок як лише вродливої частини колективу – до оцінки їх досягнень в спільній боротьбі за права людей праці! Вкотре, за це ми завдячуємо нашим колегам-чоловікам, які вчаться аналізувати свої стосунки як в сім’ї так і в трудових відносинах, приділяють увагу щодня, а не лише у день свята, підтримують нас, не соромляться говорити про необхідність досягнення рівних можливостей для жінок і чоловіків в усіх сферах, не поводяться зверхньо чи агресивно  щодо жінок, дбають про нашу безпеку.

         Попереду багато планів і сподівань на те, що права жінок, декларовані Конституцією і законами України, врешті стануть реальними можливостями.

         2024 рік – рік розвитку жіночого руху в Профспілці працівників агропромислового комплексу України. Працюємо для людей і волонтерським рухом наближаємо Перемогу!

          Та насамперед низько вклоняємося захисникам і захисницям рідної землі за можливість просто жити і будувати плани на майбутнє! Хочемо бути вашою точкою опори в мирному житті, повертайтеся живими і неушкодженими!

Список членкинь та членів  Жіночого комітету Профспілки працівників
агропромислового комплексу України

1. БУРЛАКА Надія Маркіянівна – голова Івано-Франківської облорганізації профспілки працівників харчової та переробної промисловості

2. БАБАЛЮК Василь Іванович - голова Чернівецької облорганізації профспілки працівників харчової промисловості

3. ГОРЛАЧ Марина Володимирівна – голова Черкаської облорганізації профспілки працівників АПК

4. ГАРКАВА Варвара Василівна – голова Уманського районної профорганізації працівників АПК Черкаської обл.

5. КАРНАТОВА Галина Володимирівна – голова Київської облорганізації профспілки працівників харчової промисловості

6. КОЛЕСНИК Світлана Олександрівна – голова ППО Чернігівського відділення ПАТ «АБІНБЕВ ЕФЕС Україна»

7. КУЛИК Ганна Павлівна – голова Закарпатської облорганізації профспілки працівників АПК

8. ЛІЩУК Світлана Георгіївна – голова ППО співробітників та студентів ЗВО «Подільський державний університет»

9. ЛОПАТА Ольга Іванівна – голова Київської міської профорганізації працівників АПК

10.НЕСТЕРЕНКО Олена Борисівна - голова ППО фахового коледжу Сумської обл.

11.НЕШИК Степан Степанович – голова Вінницької облорганізації профспілки працівників АПК

12.ОТРАЩЕНКО Людмила Геннадіївна – голова Запорізької облорганізації профспілки працівників АПК

13.СЕРЕЦЬКИЙ Михайло Миколайович - голова Чернівецької облорганізації профспілки працівників АПК

14.ТЕЛИХОВСЬКА Стефанія Іванівна – головний спеціаліст Львівської облорганізації профспілки працівників АПК

15.ТІНИЦЬКА Світлана Володимирівна – голова Дніпропетровської облорганізації профспілки працівників харчової промисловості

16.ХАРЄВА Наталія Миколаївна – голова Херсонської облорганізації профспілки працівників АПК

17.ХАРЧЕНКО Галина Михайлівна – голова Полтавської облорганізації профспілки працівників АПК

18.ЧОРНІЙ Ганна Дмитрівна – голова Івано-Франківської облорганізації профспілки працівників АПК

19.ШРАМЧЕНКО Лариса Степанівна – заступник голови Донецької облорганізації профспілки працівників АПК

20.ЯРЕМЧУК Любов Миколаївна – заступник голови Житомирської облорганізації профспілки працівників АПК

21.ЯЦИШИН Євгенія Михайлівна – голова Тернопільської облорганізації профспілк працівників харчової промисловості

Жіночий комітет Профспілки працівників АПК завжди готовий до співпраці.
СКОРИСТАЙТЕСЯ НАШИМ ДОСВІДОМ, ПРАЦЮЙТЕ КРАЩЕ, ПОДІЛІТЬСЯ СВОЇМИ УСПІХАМИ З НАМИ !!!
 

Завантажити файл

Завантажити файл 2

Відповідь на звернення Мін АПК.doc

Відповідь на звернення МОЗ.doc