Дорогі жінки профспілкової ниви, шановні колеги! Прийміть
найщирші вітання з святом 8 Березня - Міжнародним днем боротьби
жінок за свої права і мир! Наша Профспілка майже порівну
представлена жінками і чоловіками. В основному, це сільські жінки, на
плечах яких значно більше обов’язків і тяжкої праці, ніж у пересічних
містянок. Повномасштабна війна, розв’язана росією, до звичних
випробувань додала хвилювання за життя і здоров’я дітей і родин,
працю в умовах постійних бомбардувань і обстрілів, психологічні
навантаження і багато іншого негативу. Здавалося б, ми нас певний час
зупинилися, а оговтавшись від страшного слова «війна», додали до
жіночого профспілкового руху волонтерську підтримку захисників
України, спілчан, які опинилися без житла, роботи, жодних засобів для
існування.
Починаючи з 2007 року, із створенням Жіночого комітету, ми
постійно опікуємося проблемами жінок, дотриманням гендерної
рівності на робочих місцях, намагаємося закріпити трудові права,
здобуті жінками на ринку праці протягом 70 років, який на той час був
сформований чоловіками і для чоловіків.
Однак, незважаючи на всі численні зарубіжні і вітчизняні
досягнення у сфері гендерної рівності, жінки все ще стикаються з
дискримінацією та не мають рівного ставлення до себе. Вони все ще
розглядаються як другорядні, одноразові працівники (непропорційно
багато жінок працюють неповний робочий день) і як "невидимі"
працівники (жінки переважають у неформальній зайнятості та мають
вищий рівень безробіття або неповної зайнятості, ніж чоловіки). Це
працівники з найнижчою оплатою праці , оскільки більшість робіт, які
виконуються ними, недооцінюються, і це призводить до гендерної
професійної сегрегації. Така ситуація частково пояснює існуючий
гендерний розрив в оплаті праці. Сьогодні жінки в усьому світі
заробляють в середньому на 20% менше, ніж чоловіки. У деяких
країнах, як і в Україні, жінки змушені працювати після 60 років, щоб
вижити. У країнах з високим рівнем доходу жінки також отримують в
середньому на 25% менші пенсії, ніж чоловіки, а 60% працюючих
жінок у всьому світі не мають жодного правового захисту або взагалі
не мають соціального забезпечення.
Хоча чоловіки все ще вважаються годувальниками, жінки
продовжують витрачати набагато більше годин на неоплачувану
роботу через нерівний розподіл сімейних обов'язків, незважаючи на те,
що вони самі є годувальницями. Самозайнятість зростає, і жінки-
працівниці часто займаються двома або трьома професіями, щоб
заробити на життя. Крім того, відсутність доступу до доступних та
якісних послуг з догляду за дітьми значно зменшує можливості
працевлаштування жінок та їхні доходи. Це ускладнює поєднання
роботи та сімейного життя і призводить до ще більшого стресу. Значна
частка неоплачуваної сімейної роботи та дитячої праці, особливо
дівчат, виконується як домашня робота.
Ми виділяєм для подолання п'ять основних порушень гендерної
рівності щодо жінок:
- часто стають жертвами домашнього насилля;
- отримують меншу зарплату за рівноцінну роботу;
- мають меншість у владі;
- обмежені у кар'єрному рості;
- є заручницями стереотипів.
Незважаючи на конвенції МОП, національне законодавство та
колективні договори, питання, пов'язані з материнством, є основним
фактором дискримінації на робочому місці. Часто біологічні
особливості жінок не беруться до уваги в повній мірі. Наприклад,
менструація або менопауза все ще можуть використовуватися як привід
для дискримінації працівниць. Той факт, що жінки здобувають
додаткову освіту чи професійну підготовку, мало впливає на кількість
працюючих жінок або на скорочення гендерного розриву в оплаті
праці.
Дослідження МОП показують, що чим більш фемінізоване робоче
місце, тим нижча середня заробітна плата. Оскільки жінки-працівниці
більше зайняті домашньою працею, їхня заробітна плата зменшується
на кожному рівні ланцюга постачання.
На останньому з’їзді Профспілки у 2020 році була прийнята
Резолюція з гендерної рівності, як чіткий план дій у захисті прав жінок
на робочих місцях, забезпеченні їхніх соціально-економічних прав та
захисті не лише на роботі, а й вдома і в суспільстві. Делегати VII з’їзду
закликали усі організаційні ланки Профспілки в найближчі п’ять років
зробити особливий акцент на наступні проблеми як на засіб залучення
до членства в Профспілці, а саме :
• рішуче боротися за рівний доступ до робочих місць для чоловіків
і жінок як засіб досягнення рівності в оплаті праці ;
• вимагати належної безпеки праці та охорони здоров’я на
виробництві ;
• вести кампанію за повний доступ сільських жінок до освіти,
житла, охорони здоров’я, кредитування, інше;
Профспілка реалізує гендерну політику через інформаційну
роботу, внесення конкретних взаємних зобов’язань сторін до
укладених 8-ми Галузевих угод з Мінагрополітики України і
галузевими управліннями, зобов’язання колективних договорів,
звернення до органів державної влади і самоуправління, під час
проведення Жіночих форумів, зборів сільських жінок, зустрічей
членів Жіночого комітету, систематичного навчання
профспілкового активу низових ланок Профспілки, випуск
тематичних бюлетенів, флаєрів , інформаційної та агітаційно-
просвітницької літератури.
В ході міжнародних зустрічей у 2022 році, ми підписали Договір
з Данською
Профспілкою 3-F про спільний проєкт підтримки профспілкових
лідерів і їх
офісів, постраждалих від війни. Завдяки цьому виплачена
матеріальна допомога
профспілковим активістам, головам профкомів, районних та
обласних комітетів,
постраждалі офіси забезпечені ноутбуками і оргтехнікою, всі
членські організації
отримали зарядні станції, інше.
У 2023 році Жіночий комітет направив пропозиції 3-F про
пілотний гендерний
проєкт, який був завершений у грудні минулого року. Навчальними
тренінгами
було охоплено більше ніж 150 членів профспілки, понад половину з
них жінки-
голови профспілкових комітетів різних галузей агропромислового
комплексу.
В ході пілотного проєкту спільно з членськими організаціями:
• оновлено склад Жіночого Комітету;
• сформована група профспілкових активісток для
подальшої роботи в ролі викладачів навчальних тренінгів:
• сформовані нові жіночі осередки та визначені базові
профспілкові організації для обміну досвідом роботи,
затверджені положення про їх роботу;
• схвалено план дій Профспілки з питань відновлення
жіночого руху, утвердження гендерної рівності та протидії
насильству на 2023-2026 роки;
• затверджений логотип Жіночого комітету;
• вперше в профспілковому русі України прийнята
Декларація Профспілки з гендерної рівності.
В ході цього масштабного пілотного проєкту слухачі мали змогу
пройти психологічні тренінги, знайти відповіді на складні питання
подолання стресу, досягнення гармонії та рівноваги в різних життєвих
обставинах, визначили фактори, які впливають на відновлення
особистості і зміцнення ментального здоров’я.
Саме завдяки системній роботі Жіночого комітету, за підтримки
виборних профспілкових органів всіх рівнів, з кожним роком в нашій
дружній профспілковій родині поступово змінюються акценти – від
сприйняття жінок як лише вродливої частини колективу – до оцінки їх
досягнень в спільній боротьбі за права людей праці! Вкотре, за це ми
завдячуємо нашим колегам-чоловікам, які вчаться аналізувати свої
стосунки як в сім’ї так і в трудових відносинах, приділяють увагу
щодня, а не лише у день свята, підтримують нас, не соромляться
говорити про необхідність досягнення рівних можливостей для жінок і
чоловіків в усіх сферах, не поводяться зверхньо чи агресивно щодо
жінок, дбають про нашу безпеку.
Попереду багато планів і сподівань на те, що права жінок,
декларовані Конституцією і законами України, врешті стануть
реальними можливостями.
2024 рік – рік розвитку жіночого руху в Профспілці працівників
агропромислового комплексу України. Працюємо для людей і
волонтерським рухом наближаємо Перемогу!
Та насамперед низько вклоняємося захисникам і захисницям
рідної землі за можливість просто жити і будувати плани на майбутнє!
Хочемо бути вашою точкою опори в мирному житті, повертайтеся
живими і неушкодженими!
Голова Жіночого комітету Профспілки Надія Бурлака
